Термін-еквівалент для території західної України схожий на термін “Наддніпрянська Україна” чи "Наддніпрянщина" (для території східної України) - це Наддністрянщина чи “Наддністрянська Україна”.
Так на сайті НБУВ дають таке означення : Наддніпрянщиня - синонім Галичини. Історико-географічний регіон, що розташований на Західній Україні (в межах українських земель, які були у складі Австро-Угорської імперії: Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) у верхній та середній течії та басейні Дністра.
В тернопільській газеті Українські вісті у статті Безумство і кириня від 28 червня 1919 року анонімний автор писав так:
Здавалобся що в часі, коли Галичина у своім бою з поляками виявила так
чудові результати, а навпаки Наддніпрянщина може в тім самім часі
виказатися тільки мізерією стратегічного і організаційного
анальфабетизму, люде доброі волі і здорового розуму повинні
призадуматися над яркою причиною одного і другого і подумати над
санацією нездорових умов, які спричинюють невдачу.
Є відомим фактом, що Наддніпрянщина стояла перед катастрофою так само,
як в тім самім часі стояла перед катастрофою Наддністрянщина. І тут і
там була та сама причина. Але Наддністрянщина мала своіми провідниками
людей, вправді не дуже мудрих, але принайменше себе шануючих. Бо вони,
побачивши, що не доросли до своєі задачі, одні накивали пятами а другі
зріклися свого уряду і передали керму загроженоі краіни диктаторови,
чоловікови, якого вони і загал вважав найвідповіднійшим. І нікому не
прийшло на думку квестіонувати цей факт, тимпаче, що найблищі дні
показали, що цей "кайзершніт" дав гарні результати. Армія і ціле
населеннє відчуло тверду руку, замовкли толки сільських фільозофів,
вихованих у наддніпрянській школі, кинуго в кут політику, почалося
діло.
Не сподобалося це тільки політикам з під прапора "Укр. Козака" [...]
у замітці п. т. "В Галичині диктатура", вони пишуть: "Населення
Галичини приняло акт диктатури неприхильно і лише боротьба з Поляками і успішний наступ на польськім фронті стали на перешкоді
правдоподібним ексцесам селянських і робітничих мас".
Мала вас з вашими програмами і періпатетіками — фільозофами
Наддністрянщина, та дополітикувалась до сього, що небудь диктатурського "неюридичного" кайзершніту, а по ній бувби вже сьогодні
тільки спомин. Наш вояка уподобився наддніпрянському і замість
бити ворога, політикував на печі і матюкав "Украіні і панам" так
довго, аж ворог забрав йому все а його самого засвербіла спина від
польського нагая. І він волів сю спину підставити під пястук
"юридично" не оправданого диктатора, а грудь під кулю невмолимого
ворога. І сталось чудо... Докажіть ви, панове теоретики і сторожі
прогресівних програм, своіми впертими партізанськими фокусами того
самого чуда, а Наддністрянщина як стій скине зі себе ярмо
диктатури і кинеться в обійми вашого моря тьми, без лиману і пристані,
які бодай в далекій будуччині подзвалиб надію на спочинок і ратунок.
Бо і в краіні диктатора живуть люде, які кушали з дерева
европейськости і поступовости.
