Мейнарович і Кратко стверджують, що
conical = ['kɒnɪkl] ко́нусний; коні́чний
Але в чім різниця між цими двома словами?
Мені здається, що конічний це такий, що має конусну форму, наприклад, конічна гірка. А конусний це такий, що належить конусу, наприклад, у конуса є форма - конусна форма і вона належить конусу. Та не можу це обґрунтувати.
«Словник української мови» каже таке:
КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус. <…> // Який має форму конуса. <…>
КО́НУСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́нус. <…>
2. Який має форму конуса; конічний. <…>
Тобто множини значень цих слів однакові.
Але в конічний оте «який має форму конуса» позначено частиною основного значення, а в конусний — другим значенням. (Можливо, з цього випливає те, що для конічний це притаманніше значення, а для конусний — більш другорядне; а можливо — нічого не випливає.)
Оте -ус у латині (а також -ос і подібні в грецькій) — це відмінкове закінчення, що використовується лише в певних формах. У нас його традиційно відкидають: і у власних іменах (Αναξαγορας → Анаксагор, Plinius → Пліній і т. ін.; десь було навіть окреме запитання про це), і здебільшого в загальних назвах (ἀρχιερεύς → архієрей, degeneratus → дегенерат тощо); я припускаю, що випадки, коли воно зберігається, спричинені найчастіше малою довжиною слова — якщо відкидати такі закінчення в коротких словах типу вірус, полюс, градус, то значно збільшується ймовірність омонімії. Утім, при утворенні похідних слів від іменників, де це закінчення таки збереглося, воно часто знов-таки відпадає: епос → епічний, градус → градація, космос → космічний, модус → модальний, полюс → полярний.
Але не завжди: вірус → вірусний, полюс → полюсний (і полярний).
Тобто з одного боку — ніщо не зобов'язує ці слова (конічний і конусний) мати різні значення; вони можуть бути всього-на-всього наслідком різних шляхів боротьби з омонімією: в одному використовується складніший суфікс -ічн-, в іншому не прибирається оригінальне закінчення -ус. З іншого — ніщо не забороняє цим словам із часом розійтися в значеннях, як це трапилося з полюсний і полярний.
Людмила Сидоренко, «Суфіксальна деривація ад'єктивів у технічній термінології»:
- «належний тому чи виготовлений з того, на що вказує твірна основа» — N + -н(ий), <…>;
- «такий, що позначає відношення до чогось» — N + -ичн(ий) / -ічн(ий);
Це начебто має бути аргументом у бік Вашої теорії: конусний — належний конусу, конічний — стосовний конуса.
Але практика і словники не підтверджують це:
• за словниками: щонайменше слову конічний притаманні обидва значення, щонайбільше — обом словам;
• за вжитком: конусна форма вживається значно рідкіше за конічну форму (навіть нормалізувавши відносно частот вживання слів конусний і конічний, маємо 6/59≈0.10 і 65/522≈0.12), конусний уживається і як «що має форму форму конуса»: конусна яма, конусний горбик, конусна виїмка).
Не знаю.
Можливо, воно було б по-Вашому, якби не низький суспільний попит на розрізнення цих значень.
