7

Колись мене довго привчали, що російською мовою не можна казати «спросить вопрос» — «спитати запитання». Що спитати (запитати) можна когось (наприклад, людину: «часом дівчата питали Інну в училищі…»), а саме (за)питання ставлять/задають, а не питають/запитують.

Чи є таке ж обмеження в українській мові?

  • 1
    порівняйте з суржиковим: остановіть на зупинці \ зупинить на останівці :) – chizh Feb 23 '17 at 17:56
  • 1
    Пропозиція. Можливо, варто підняти проблему на Meta або навіть глобальна Meta. Заголовок цього запитання не піддається пошуку за контекстом — по слову «запитати» взагалі, а по слову «спитати» знаходить тіло, але не заголовок. Причина — markup. Пропоную (1) якось переписати заголовок ; (2) обговорити на нашій Meta, як ми хочемо з цим боротися; (3) за висновками, підняти тему на Meta.SE. Що скажете? – bytebuster Feb 24 '17 at 2:56
  • @bytebuster, тут пошук взагалі через ****, як я бачу, працює. Наприклад, пошук «питати» не знаходить «питав». Лематизації, чи то навіть стемінгу, нема. По-моєму, це мало б бути пріоритетнішою проблемою, але, з іншого боку, я не знаю, чи ми можемо на це вплинути. Щодо конкретно цієї проблеми — я б її вирішував так, що повні форми мають міститися в тілі. Тут я це врахував. – Sasha Feb 25 '17 at 13:15
  • @bytebuster, ну і, якщо вважаєте, що потрібно створити цю тему в ме́ті — звісно, створюйте. Я не знаю, чи це опитування потрібно в ме́ті, але, по-моєму, ме́та — значно краще місце для таких обговорень, ніж коментарі. Моя особиста думка — не варто ускладнювати назву заради пошуку, а от тіло — варто. – Sasha Feb 25 '17 at 13:20
7

Це тавтологія:

ТАВТОЛОГІЯ [грец. ταυτολογία — повторення, від ταυτό (τό αυτό) — те саме і λογος — слово] — неусвідомлюваний, мимовільний або, навпаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення того самого чи однокорен. слів (формально-семантична Т.) або різнокорен. слів з тотожним, аналогічним і под. значенням (семантична Т.).

Звідси

Згідно культури мовлення, запитання ставлять, когось запитують.

  • 1
    Дуже дякую за відповідь. Але я хотів почути не про тавтологію. Я хотів зрозуміти про семантику перехідного дієслова «(за/с)питати» взагалі — чи може в принципі його об'єктом виступати іменник «(за)питання» (навіть най це тавтологія)? Чи об'єктом цього перехідного дієслова може бути лише людина, до якої звертаються. Тобто я розумію, що «(за/с)питати (за)питання» — тавтологія, але чи має така фраза сенс взагалі? Хоча це, мабуть, моя проблема, що я недолуго сформулював своє питання. – Sasha Feb 23 '17 at 17:39
7

Це запитання висвітлює проблему, яка називається «перехідні дієслова».

Перехідне дієслово виражає дію, спрямовану на об'єкт, виражений у реченні прямим додатком, іменною частиною мови у знахідному відмінку (Noun Phrase in Accusative case, або скорочено NP.ACC).

Наприклад, англійською дієслово "to ask" може керувати як об'єктом "question", так і об'єктом–особою, яку запитують:

To ask a question about…
To ask John about…

В українській мові, на відміну від англійської, дієслово запитувати є перехідним в контексті запитувати особу:

Я запитала антикварія про ціну книжки — Леся Українка

Також вживається скорочена форма: «запитувати про щось», але завжди мається на увазі, що об'єктом є особа, яку запитують, а не запитання, про яке йдеться.


Натомість, дієслово поставити цілком може керувати об'єктом «(за-)питання».
Але ще варто враховувати різницю між «питання» і «запитання», про яке докладно обговорено тут:
Чи є відмінності у вживанні слів "запитання" та "питання"?

  • Насправді ще можна питати поради/згоди (хоча не впевнений, що це з.в.), квитки/пропуск/урок і дорогу/ціни/адресу/думку/сіль/чашку/кефір/контакти/квартиру (принаймні так вживається в літературі) — хоча, в цілому, думаю, Ви праві. – Sasha Feb 23 '17 at 19:19

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.