Однозначну відповідь щодо того, чи правильно ставити знак оклику після привітання та подяки, знайти важко. У всякому разі, цей знак можна ставити після звертання у діловому листуванні - і тут він зовсім не означатиме крик. Думаю, цей випадок можна було би поширити також на привітання чи подяку. Детальніше - далі.
Український правопис 2019 року подає нам загальне правило (п. 1 § 157 на стор. 164), за яким знак оклику ставимо:
У кінці речення, що вимовляється з окличною інтонацією.
У попередній версії правопису це правило звучало ще лаконічніше: знак оклику ставиться:
У кінці окличного речення.
За Словником української мови (СУМ-11):
Окличне речення — речення, яке виражає емоціонально-вольові прояви того, хто говорить, і вимовляється з підвищеною інтонацією.
Підвищена інтонація - це необов'язково крик. Наприклад, у книжці "Культура ділового мовлення" Алли Коваль (1977) йдеться про вживання знака оклику при звертаннях:
Знак оклику після звертання до службової особи вказує на те, що фактові звертання надається особливого значення.
Про обурення чи будь-яку іншу негативну емоцію тут мова не йде.
До речі, в новіших посібниках теж є згадки про знак оклику при звертаннях в діловому спілкуванні (стор. 133):
У діловій кореспонденції у звертанні до офіційної особи використовують
офіційні форми ввічливості: шановний, високошановний, вельмишановний.
Після звертання ставлять кому, а текст починають з малої літери. Якщо
ж звертання завершуються знаком оклику, текст починається з абзацу і з
великої літери.
Схожі міркування, а також порівняння з іншими мовами знаходимо у посібнику "Сучасні ділові документи та папери" В. Садовничої 2018 року (стор. 323):
Як бачимо, для української мови характерний знак оклику після звертань - навіть у діловому листуванні. Якогось негативного забарвлення він тут не несе.
Окрім цього, якщо довіряти сайту "Тренажер з правопису української мови", то слова, які виражають привітання чи подяку - це вигуки. Так:
За значенням вигуки поділяються на емоційні, спонукальні, застиглі
формули спілкування та звуконаслідувальні слова.
- Застиглі формули спілкування виражають привітання, пробачення, подяку, побажання, божбу, прокльон, лайку тощо: добридень, спасибі,
до побачення, на добраніч, дякую, будь ласка, прошу, пробачте,
вибачте, даруйте, прощайте, щасливо, помагайбі, їй-богу, чорт би його
взяв, хай йому грець.
А "коли вигук на початку речення вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику".
З цього можна зробити висновок, що слова як-от "добрий день" чи "дякую" мають ознаки вигуку і можуть вимовлятися з окличною інтонацією, а значить після них можна ставити знак оклику.
Знову ж таки, однозначно ствердної відповіді на це питання дати важко і, можливо, хтось інший дійде тут інших висновків.
