Українською мовою ми спілкуємось і розуміємось, а програмуємо (тобто пишемо програмний код) лише на Пайтон, на Джава або на Сі, так само не говоримо мертвими мовами, наприклад на санскриті.
Мова програмування — це система позначень для опису алгоритмів та структур даних, створена для передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам.
Літературна мова зазвичай походить від *національної та реалізується в усній і писемній формах. Літературна мова обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби та функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності.
На відміну від штучної комп'ютерної мови, важливою ознакою літературної мови є Алфавіт, словотворення та складення речень. Отже мови програмування лише переймають ознаку "мова", на зразок людьських мов, але не є мовами в загальновживаному розумінні. Таким чином їхні назви необхідно перекладати за загальними правилами, а саме як для незмінюваних іменників (власних назв) іншомовного походження в орудному відмінку однини:
Рід власних назв визначають на основі відповідної загальної назви, наприклад: місто, озеро, річка, країна, острів, мова.
Власні назви зберігають рід загальних назв. Тобто, якщо вживати окремо без загального слова "Пайтон" або "Сі", вони матимуть ознаки жіночого роду однини.
Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються. Не відмінюємо іменники іншомовного походження у власних і непослідовно в загальних назвах з наголошеним а, а також непослідовно у власних назвах з ненаголошеним:
а: амплуа́, боа́, мас-ме́дія, Брази́лія (столиця Бразилії), Нікара́гуа; бра, па; антраша́, бакара́, Доза́, Дюма́, Сая́т-Нова́; Вітто́ріо де Си́ка (але, наприклад, прізвища Казано́ва, Куроса́ва відмінюємо);
е: кафе́, кашне́, турне́, Туапсе́, Беранже́, Ґе́те;
є: ательє́, конферансьє́, Барб’є́, Ґотьє́, Лавуазьє́;
и (крім випадків, коли ця буква означає форму множини іменників: Єсентуки́ і т. ин.): Алмати́, Аман-гельди́, Мари́;
і: колі́брі, по́ні, таксі́, цуна́мі, Гаї́ті, Дебюссі́, Ше́ллі;
ї: Віньї́, Луї́;
о (коли перед ним стоїть инший голосний): ра́діо, Онта́ріо, Бази́ліо, Ма́ріо, але пальто́ — пальта́, пальто́м, (у) пальті́; так само б’юро́, депо́, кіно́, метро́, ситро́;
у: какаду́, у́рду, шо́у, Баку́, Папандре́у, Попе́ску;
ю: інтерв’ю́, меню́, К’юсю́, Сю;
я (в позиції під наголосом або в односкладових словах): Золя́.
Примітка!
утворюють групу назв — незмінюваних імен альді, аймара, бенгалі, навахо, банту, пушту, урду, гінді, фіджі, гуджарані, комі, саамі, ідиш, бхілі, ідо, есперанто тощо. Однотипна характеристика середнього роду не властива цим назвам. Іменники урду, гінді, альді, аймара, бенгалі, бхілі та ін. зазнали трансформації родової залежності відповідно до родової ознаки тематичного слова, напр.: «Альді (штучна міжнародна мова) складається з 2500 слів, переважно коротких і однозначних» (журн.); «У самій Індії одні вважають, що гінді й урду — дві різні мови, інші вважають їх двома стилями однієї й тієї ж мови» (журн.); «Шолом-Алейхем починав свій творчий труд на мові іврит» (з газ.); «...мов промовля на мові есперанто пелюстка кожна в тирлича жива» (Є. Гуцало).
Таким чином: програмувати мовою Джава
або програмувати на Джаві, але не Джавою.