В школі нас вчили ставити лапки отак: „приклад“.
Приблизно так само виправляв лапки редактор Microsoft Word часів мого навчання в школі/інституті, замінюючи (AutoCorrect) "прямі" лапки в залежності від обраної мови тексту так:
- „українська“;
- «російська»;
- “англійська”.
Власне, саме завдяки Microsoft Word я зрозумів, що «оце» — теж є лапками (до цього я їх бачив виключно в таблицях змісту книжок російських віршів — і думав, що це якийсь специфічний знак для позначення вірша без заголовка). Хоча, навіть зрозумівши, що воно — теж лапки, я довго не міг до них звикнути, вручну виправляючи їх навіть у російських текстах.
Тим не менш, скоро я побачив:
- спочатку — що нові редактори виправляють "прямі" лапки на «отакі» навіть в українських текстах;
потім, коли трішки розібрався — використання «отаких» лапок навіть у сучасному правописі: § 124. ЛАПКИ (« ») — з використанням „отаких“ лише для другого рівня вкладеності:
«Ти дивився кінофільм „Данило — князь галицький“?» — спитав він товариша.
Коротше, запитання:
- Чи дійсно в 90х–2000х були зміни в нормах, що замінили „такий перший рівень (і не знаю, як раніше позначався другий, може, «отак», а може, й ніяк)“ на «такий перший рівень і „такий другий рівень“»? чи це лише розбіжність між традиціями рукописної та типографської графіки та некоректна конфігурація текстових редакторів на додачу? Шукаючи старі версії правопису на захист „звичних“ для мене лапок, я знайшов лише проект-99, де лапки взагалі “англійські” (і ще невідомо, чи не результат це неточної оцифровки).
- Чи є якісь документи, що нормують (чи хоча б рекомендують), які саме лапки слід використовувати в українських друкованих текстах? Бо в правописі, власне, ніде не написано, що саме «такі» слід використовувати на першому рівні, а „такі“ — лише для другого. Хоча графіку самого правопису можна сприймати як зразок, але це не є конкретним правилом чи рекомендацією (і невідомо, наскільки обов'язковим для наслідування є той зразок, може, можна і так, і так).
