Залежно від джерела зустрічаю різне написання імені цього давньогрецького вченого - "Арістотель" та "Аристотель". Більш поширеним варіантом написання є через "і".
У зв'язку з цим питання - якщо написання Арістотель є правильним, то чому ім'я давньогрецького царя з абсолютно ідентичним грецьким коренем "αριστο", пишеться, як Аристократ, а не Арістократ? Де логіка?
Відповідно до вимог чинного правопису, правильний варіант - Арістотель, бо правило дев'ятки не поширюється на власні назви. Ініційований правописом 1999 року "Аристотель" не прижився: зрештою, навіть "скрипниківка" закликає "завсігди писати і" після приголосних у власних назвах іншомовного походження.
Щодо Аристократа, логіки справді немає, бо загальна назва аристократ і аристократія за правилом дев'ятки мають писатися через "и", але чому у власній назві не зробили навпаки, як мало бути б за правилом? Можливо, щоб не змінювати корінь (це ж ім'я походить від загальної назви, а не навпаки), але все одно виглядає дивно. Приблизно так, як "ортодоксальна орфографія".
Не на затвердження, просто хочу подїлитися
Очевидно, шчо лоґіка теми — виняток 9 — а ось далї лоґіки нема, спробуємо розібратися з наступною непоганою статтею:
Непояснене/непоясненне „правило дев’ятки“
Там доволї детально все розписано: давнина, думки, приклади инших словʼянських народів, вирішення тощо. Спробую скоротити.
Думки
Цебто питання всього цього — зберегти чужомовне звучання і при цьому українську фонетіку.
Рішення
Коли згадати инше питання, а саме про тверду і й мʼяку ї. Цебто подїбне правило б спокійно розповсюджувало на чужомовні запозичення і під корінь знищувало винятка 9. На прикладї:
Очевидно, що тут було б ‚Арістотель‘ і ‚арістократ‘.
