"Скучати за ..." чи "сумувати за ..."?

Question

Чи вживається вираз "я скучаю за тобою" в сучасній розмовній українській, чи його частіше замінюють на "я сумую за тобою"?

Академічний тлумачний словник вказує, що кілька десятиліть тому обидва вирази вживались:

СУМУВАТИ

// за ким — чим, без кого — чого, розм. по кому — чому. Горювати, тужити за ким-, чим-небудь. Мала [Ліда] для всіх любов.. За тою з моїх сестер буду я сумувати, мамо, доки мого життя... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 310); — За Україною все сумуєте? — Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо... (Олесь Гончар, III, 1959, 180); — Не сумуй же тут без мене. я швидко повернуся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360);

СКУЧАТИ

2. за ким—чим, без кого — чого і без додатка. Почувати тугу через відсутність кого-, чого-небудь, сумувати без когось, чогось. Скучаю я не за Києвом, а за своєю родиною, за вами і за доброю, нормальною роботою (Леся Українка, V, 1956, 230); Біля воріт виладналися по-святочному зодягнуті старі козаки, які скучали за військом, як мати за дітьми (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 446); — Чого ти, Мелашко, журишся, аж з лиця спала? — питав у неї чоловік. — Скучила за матір'ю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); Кілька тижнів Франка не бачилася з подругою і дуже за нею скучила (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 84); Розказала [Маруся] й те, як скучала і журилась без нього (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 60); Данило й не згадує про сестру, наче зроду її й не було, а стара дуже скучав (Марко Вовчок, I, 1955, 98); — Ой, а я скучаю вже! Мамонька мені приснилась, ще й якесь село... чуже (Павло Тичина, II, 1957, 324); Говорила [Лукія], що життя їхнє ще наладиться.., скучить [чоловік] — сам ще й просити прийде (Андрій Головко, II, 1957, 147);

Навздогін: як правильно утворити імператив: "не скуч/скучай за мною"?

Answer 1

Дієслово "скучати" фіксує не тільки СУМ, але й дорепресивні словники.

Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Скучать – скуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, нудьгува́ти, -гу́ю, -гу́єш (за ким). Соскучиваться, соскучиться – скуча́ти, заскуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, ску́чити, -чу, -чиш (за ким, за чим).

Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Скуча́ти, -ча́ю, ску́чити, -чу (за ким, чим) – скучать, соскучиться по ком, чем.

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Скуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. ску́чити, -чу, -чиш, гл. Скучать, соскучиться. Скучає, як собака за києм. Ном. № 5021. Ти б поїхав та й не барився, щоб я не скучила. Мет. 56.

Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Соску́чиваться, соску́читься = нудитись, зану́джувати ся (С. Аф.), скуча́ти, зану́дитись (С. Л.), зну́дити ся, ску́чити. — Скучила до дому. — Скучила за вами. Кр.

Можливо деякі пуристи намагаються його уникати або навішувати на нього ярлик "росіянізм", але це укаїнське слово та не треба його цуратися.

Дзвінка Матіяш:

"Але ти просив мене писати тобі, писати ... І я нічого більше не роблю, тільки скучаю за тобою. Тихо без слів скучаю за тобою."

Гордасевич Галина:

Я скучаю за тобою.
Чи мовчу, чи розмовляю,
Чи на людях веселюся,
Чи сумую в самоті —

Я скучаю за тобою!
Хочу голос твій почути.
Слухаю співочих птахів,
Слухаю розмови мудрі,
Слухаю пісні Дассена ...

Answer 2

Всесвітній словник української мови ставить ці слова в один синонімічний рядок без вказання заст. чи діал.:

СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИ підсил., ПОБИВА́ТИСЯ підсил., ВБИВА́ТИСЯ [УБИВА́ТИСЯ] підсил., СМУТКУВА́ТИ розм., КРУШИ́ТИСЯ заст., фольк., БАНУВА́ТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ПЕЧА́ЛУВАТИСЯ діал.; НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка - сумувати без когось, чогось).

Скучати за можна зустріти у багатьох творах та ЗМІ, наприклад, у Євгена Гуцало в творі Дорога з дитинства:

Погостювавши тиждень-другий, починала скучати за домівкою, за селом, за сусідами. Вже не розказувала нічого про нечистий дух та водяників, а тільки зітхала й раз у раз дивилась у вікно. Мати клала в її кошик буханець хліба, крупи, пшона, шматок сала, а баба від усього відмовлялась, викладаючи. Тепер уже гнівалась мати.

Проте, скучати по домівці є неправильною формою вжитку. У довіднику з українського слововживання М. Волощак наводиться таке пояснення:

Скучати по домівці ― Сумувати (тужити) за домівкою