Цікавить яким є походження вислову "па па" у значенні "до побачення". В ЕСУМі та в СУМі мені не вдалося знайти цього вислову. Приклад вживання:
Па-па, па-па. Бувай, бувай. Мене не забувай, бувай.
1
-
В українській мові такого виразу немає, є в польській і, мабуть, російській. – Yola Jan 16 at 9:40
-
@Yola, в російський мові такого виразу немає. Є в польській і на заході України. Останнім часом воно поширюється й на інші частини України (частково природним чином, частково його штучно «культивують» на противагу російському пока). – Sasha♦ Jan 16 at 12:39
-
ua-etymology.livejournal.com/170526.html – Sasha♦ Jan 16 at 12:43
-
@sasha мої російськомовні родичі так говорять. Для них це скорочення пока-пока. – Yola Jan 16 at 13:41
-
@Yola, я здивований. Однак, формально це ще не означає, що вираз російський, а не український, чи більш російський, ніж український. Наприклад, я не знаю жодного російськомовного мешканця України, який би не використовував слова «буряк», «гарбуз», «паска» тощо, але по-моєму очевидно, що ці слова саме українські («правильні» російські еквіваленти: «свёкла», «тыква», «кулич»), хай вони й навіть поширилися серед російськомовних українців і мешканців близький до кордону з Україною територій. – Sasha♦ Jan 16 at 16:24
4
В Етимологічно-семантичному словнику української мови (с.8) знаходимо:
Па — кажуть дитині, прощаючись з нею в Польщі і Галичині. На Сході цього па не знають.
Як підтвердження цього на одному із форумів знайшла обговорення, де користувач дописує:
В одному польському довіднику з розвитку дитини знайшов наступне:
6 miesiąc: Wymawia pojedyncze sylaby takie, jak „ta”, „da”, „pa”, „la”. ... 11 miesiąc: Pierwsze sensowne sylaby (np. Baba na babcię, brr na samochód, papa na dowidzenia).
Очевидно, цей вираз в українській мові потрапив через польські запозичення.
