7

Спочатку мене зацікавило, як правильно казати "повішати" чи "повісити". Почала шукати. На http://slovopedia.org.ua/32/53407/31848.html знайшла, що вживаються обидва варіанти

ПОВІСИТИ , ПОВІШАТИ
ПОВІСИТИ – ПОВІШАТИ
Повісити, -ішу, -ісиш. Зачепивши, надати чомусь висячого положення; скарати когось через повішення тощо. Дієприкм. повішений.
Повішати. Повісити, почепити все або багато чогось; скарати всіх або багатьох. Дієприкм. повітаний.

І помітила дієприкметник повітаний. Чому саме така форма? Дуже дивна, як на мене. Особисто я не чула раніше це слово.

  • Лиш припускају, шчо то від вити 2. – stegetsj Oct 27 '18 at 22:49
-1

Можливо у книзі "Прадавність української мови" (256 ст) знайдеться відповідь на ваше запитання:

Мовна тотожність стосується і закінчень дієприкметників, коли замість закінчення -ений вживалось у княжу добу і вживається носіями названих говірок
і нині закінчення -яний, -аний. А. Кримський відшукав у руко- писах Русі-України такі приклади на цю рису:
посажаний, (замість — посажений), повітаний, засмоляний,
казняний.

Про те, що таке слово характерне для княжої доби, можна й зрозуміти по тому, що досить часто воно зустрічається у текстах того часу, ось, наприклад, цитати із Києво-Печерського патерика:

І запитав їх, на яку ж смерть його засуджено. «На дереві має бути повітаний»...

Також ще цитата із "Прадавності української мови", але взята вже із цього сайту:

У давньокиївських пам’ятках зустрічається й характерне для сучасних говірок Київщини змішування звуків -Т- з -К- у написанні одних і тих же слів чи імен: Мартіян і Маркіян, Овдотья і Овдокья.

Гадаю, що можливо якесь таке ж змішування сталося із звуками -ш- і -т- у цьому слові і вийшло "повітаний".

  • 1
    дуже цікаво, дякую) – yulia17 Oct 31 '18 at 15:20
  • 1
    ukrainian.stackexchange.com/a/5189 – Sasha Nov 14 '18 at 20:03
  • 2
    Отже, це жахливе "змішування" сталося "завдяки" поганому розрізнюванню літер "ш" і "т" якоюсь програмою OCR :) – bobbib Dec 14 '18 at 23:33
6

Це просто описка (точніше, помилка розпізнавання) — ось фрагмент з оригінального (нерозпізнаного) «Словника-довiдника з українського лiтературного слововживання» С. І. Головащука (Київ, «Наукова думка», 2004; натиснути для збільшення):

Те саме каже «Словник української мови» в 11 томах:

ПОВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повісити. <…>


ПОВІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повішати. <…>

Приклади, наведені Аналолієм у його відповіді, теж є всього-навсього помилками розпізнавання:

  • 1
    Жахлива описка! (Чи скоріше, недолік системи OCR, що погано розрізняє курсивні літери "ш" і "т", а також відсутність вичитки). Так можна було і якісь нові мовні теорії почати вигадувати :) – bobbib Dec 14 '18 at 23:36
  • 1
    @bobbib, хотів був посперечатися з Вами, бо мені здавалося, що це саме одрук у книзі — але знайшов неоцифровану версію книги, і знаєте, що — Ви праві. – Sasha Dec 15 '18 at 16:18

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.