Вони забрали дідусів кожух і мою ковдерку (Зiнаїда Тулуб, Людолови, 1935).
Він одягнув досить притертого гумака, на нього накульбачив великий пакунок, де була одна зміна білизни, запасні черевики, одяг та невеличка ковдерка — дарунок матері. <…> Та ковдерка була єдиним і останнім подарунком матері. <…> Він знав, що не сьогодні, то завтра вона готова до нього прилетіти, ковдерку ще одну принести йому. <…> Чи кусок петльованика, чи сиру, чи чого іншого клалось само від себе в неї і старий, не дякуючи за дарунок і не сердячись за фіґля, м'ямляючи пожовклими устами, дибав собі на подвір'я з вошивою ковдеркою під пахвою (Улас Самчук, Кулак, 1935).
Не можна утепления (солома, мата, сінничок, ковдерка і т. ін.) викидати, навпаки ще більше утпелюється, бо вітри і холодні ночі бжолам дуже шкодять (Український пасічник, 1937).
Хлопці беруть це до відома, лягають мовчки, загортаються у свої тонкі ковдерки і сплять (Улас Самчук, Юність Василя Шеремети, 1946).
<…> одбИт' — зфотографувати
оддАт' дочкУ — видати заміж
одрОстик, -а — зраз щепити
од'ійАло, -а — ковдра; од'ійАл'це — ковдерка
од'Іц'ц'а — одягнутися (Наукові записки: Wissenschaftliche Mitteilungen, 1968).
А раненько, як мене збудить шелест в хаті, я зобачу маму, рожеву від морозу, вона сміється до мене і кидає мені на ковдерку букетики на дротах, карнети, малесенькі олівчики. <…> Іренка дістала грубі книжки і синю шапочку й рукавички, Ромко — столярське майстерство, Стефко — магічну ліхтарню, а я досить велику ляльку в ліжечку, а там є ковдерка і подущинка (Марія Струтинська, Далеке зблизька, 1975).
Хлоп'я затиснуло під пахвою подушку, на плечі стара ковдерка (Портяк Василь, Мицьо і Вовчур, 1980 — 1, 2, 3).
Ковдерка в умовах воєнних мандрів геть пошарпалася, але мати її старанно залатала незадовго до своєї смерти (Юрій Шевельов, Я, мені, мене… (і довкруги), 1987).
Мабуть він відчув мою постанову, бо тільки зробив якусь гримасу й, не розпитуючи більше, кинув у мій бік дитячу ковдерку, подушку і якусь пом'яту сорочку. <…> Загорнув я в ковдерку не від серця дані дари, вийшов із похиленою головою й тяжкими думками (Богдан Казанівський, Шляхом Леґенди, 2005).
Славка не лягала спати, — вона сиділа у фотелі коло ліжечка і час від часу міняла ковдерку дитини, що була вся мокра від поту (Олекса Чинилук, Між Воєн, 2007).
І уявімо, — Сара натягнула на себе тоненьку ковдерку, — уявімо, що це чудесне, м'яке ліжко, з шерстяними ковдрами й пухкими подушками (Френсіc Бернет, Маленька принцеса, 2013, переклад — Віта Левицька).