Яка зменшувально-пестлива форма до слова “ковдра” (чим накривають ліжко/накриваються)?

Question

В мене є варіант "ковдерка", але друзі кажуть, що такого слова немає. Мені ж здається, що це слово є, можливо, діалектним (галицький діалект). Швидке ґуґління показує дуже незначну присутність цього слова на просторах Інтернету, всього-навсього декілька згадок у приватних оголошеннях, а також в деяких літературних перекладах:

Сара натягнула на себе тоненьку ковдерку, – уявімо, що це чудесне, м'яке ліжко, з шерстяними ковдрами й пухкими подушками ("Маленька принцеса"/ Бернет Френсіс Годґсон)

Є також інший варіант - "ковдронька", який мені видається також можливим.

Подається також варіант "ковдрочка" Словником української мови

Отже точніше питання - Чи варіант "ковдерка" можна вважати одним із допустимих в літературній мові (якщо виходити, наприклад, з чисто лінґвістичних правил формування зменшувально-пестливих форм)?

Answer 1

_{Перепрошую, що відповідь частково дублює інформацію із запитання — я просто писав відповідь на цю версію запитання, але потім запитання було доповнене.}

Такі варіанти є в словниках:

• ко́вдрочка (ж. р.) — «Словник української мови» в 11 томах (1970–1980), «Словники України on-line» від УМІФ (2008) і «Словник української мови» в 20 томах (2010–…);
• ко́вдронька (ж. р.) — «Словник української мови» в 20 томах (2010–…).

Такі варіанти, наскільки я можу судити, ще не включені в словники, але іноді вживаються в літературі:

• ковдерка (ж. р.):

  Вони забрали дідусів кожух і мою ковдерку (Зiнаїда Тулуб, Людолови, 1935).

  Він одягнув досить притертого гумака, на нього накульбачив великий пакунок, де була одна зміна білизни, запасні черевики, одяг та невеличка ковдерка — дарунок матері. <…> Та ковдерка була єдиним і останнім подарунком матері. <…> Він знав, що не сьогодні, то завтра вона готова до нього прилетіти, ковдерку ще одну принести йому. <…> Чи кусок петльованика, чи сиру, чи чого іншого клалось само від себе в неї і старий, не дякуючи за дарунок і не сердячись за фіґля, м'ямляючи пожовклими устами, дибав собі на подвір'я з вошивою ковдеркою під пахвою (Улас Самчук, Кулак, 1935).

  Не можна утепления (солома, мата, сінничок, ковдерка і т. ін.) викидати, навпаки ще більше утпелюється, бо вітри і холодні ночі бжолам дуже шкодять (Український пасічник, 1937).

  Хлопці беруть це до відома, лягають мовчки, загортаються у свої тонкі ковдерки і сплять (Улас Самчук, Юність Василя Шеремети, 1946).

  <…> одбИт' — зфотографувати
  оддАт' дочкУ — видати заміж
  одрОстик, -а — зраз щепити
  од'ійАло, -а — ковдра; од'ійАл'це — ковдерка
  од'Іц'ц'а — одягнутися (Наукові записки: Wissenschaftliche Mitteilungen, 1968).

  А раненько, як мене збудить шелест в хаті, я зобачу маму, рожеву від морозу, вона сміється до мене і кидає мені на ковдерку букетики на дротах, карнети, малесенькі олівчики. <…> Іренка дістала грубі книжки і синю шапочку й рукавички, Ромко — столярське майстерство, Стефко — магічну ліхтарню, а я досить велику ляльку в ліжечку, а там є ковдерка і подущинка (Марія Струтинська, Далеке зблизька, 1975).

  Хлоп'я затиснуло під пахвою подушку, на плечі стара ковдерка (Портяк Василь, Мицьо і Вовчур, 1980 — 1, 2, 3).

  Ковдерка в умовах воєнних мандрів геть пошарпалася, але мати її старанно залатала незадовго до своєї смерти (Юрій Шевельов, Я, мені, мене… (і довкруги), 1987).

  Мабуть він відчув мою постанову, бо тільки зробив якусь гримасу й, не розпитуючи більше, кинув у мій бік дитячу ковдерку, подушку і якусь пом'яту сорочку. <…> Загорнув я в ковдерку не від серця дані дари, вийшов із похиленою головою й тяжкими думками (Богдан Казанівський, Шляхом Леґенди, 2005).

  Славка не лягала спати, — вона сиділа у фотелі коло ліжечка і час від часу міняла ковдерку дитини, що була вся мокра від поту (Олекса Чинилук, Між Воєн, 2007).

  І уявімо, — Сара натягнула на себе тоненьку ковдерку, — уявімо, що це чудесне, м'яке ліжко, з шерстяними ковдрами й пухкими подушками (Френсіc Бернет, Маленька принцеса, 2013, переклад — Віта Левицька).

• ковдринка (ж. р.):

  Ковдринку, що нею накривався, аби приберегти тепло, нагорнув тугіше на плечі, на груди (Іван Чендей, назва твору невідома, 1967 чи раніше — 1, 2).

  Яся поставила візочок осторонь переїзду на осонні і нагнулася до Андрійка, який міцно спав, закутаний в теплу білу ковдринку (Михайло Клоков, Зелене й червоне, 1971).

  — Та й ми трошки розжилися, — похвалилась Катерина. — Думаю, буде і на ліжничок і на ковдринку, і на ряденце. А може й одіяльце вийде (Лук'ян Карий, Крах, 1985).

  Дитинка була оповита в стареньку сіру ковдринку (Наталія Хаммоуда, Мереживо людських доль, 2018).

  Хотіла накупити полотна на пелюшки, і коцика, і ковдринку на зиму (Наталія Хаммоуда, Звір, 2018).

• ковдерце (с. р.):

  В мене тече річка з вишньового саду —
  Водица в кубочку, рушник на кілочку,
  Горілочка з перцем в ліжку під ковдерцем.
  Водицой умийся, рушничком утрися,
  Горілки нап'ємся, спати положимся (Ой галка, галка — чужая подманка // Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського: з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся, 1974).

  Витягла тоненькі рученята, звільнивши їх з ковдерця, й потяглася (Валерій Шевчук, Дiм на горi, 1967–1980).

• ковдерко (с. р.):

  Гадав, що в дитячій уяві, можливо, своє ковдерко брав за волохатого ведмедика (Іван Липа, Мій ведмедик, 1903–1923).

Висновки: Слова ковдрочка і ковдронька вже зафіксовані словниками. Слова ковдерка і ковдринка вживаються рідко, але в літературі присутні (рідше за ковдрочка, але частіше за ковдронька) — я думаю, рано чи пізно словники їх зафіксують. Чи є ковдерка діалектним, чи просто рідковживаним — мені важко сказати.

_{Цитати взяті з Генерального регіонально анотованого корпусу української мови та Google Книг.}