У книзі "Черепахи аж до низу" Джона Гріна знайшла слово "найчарівливіша":
Але ти — ще й найчарівливіша людина, яку я коли-небудь знала, і ти не схожа на гірчицю.
Форма цікава, я раніше такого не чула, якщо чесно. Почала шукати, дізналася, що це слово використовує Андрухович. Але у словниках нічого не знайшла.
Це слово підходить лише для художньої літератури? Чи воно є літературною нормою?
Зустрічаємо це слово також і в інших творах, наприклад "Атлант розправив плечі":
Найчарівливіший ляпас, який я отримав за все своє життя, до того ж – цілком заслужено.
В творах Шевченка ( "Мандрівка з приємністю та й не без моралі", ст. 217 книги):
Який ви ласкавий артист, — промовила вона й зробила найчарівливішу гримасу. — Як завжди!
В тому ж СУМі наводиться безліч інших прикладів, також й інші значення слова ( "Який впливає чарами" та "Який є наслідком впливу таких чарів"), де немає позначки "заст".
Слово є в словнику, зустрічається у багатьох українських авторів, тому ми спокійно можемо вживати його, однак як було сказано в коментарях, воно не є широковживаним.
Можете також використати синоніми, щоб замінити слово "чарівливий":
повен чару <чарів>, р. чарівкий, зап. чаруючий, (сон тощо) ЧАРІВНИЙ.
Твірне слово до найчарівливіша, очевидно, *чарівлива". У СУМі знаходимо це слово з позначкою застаріле:
ЧАРІВЛИ́ВИЙ, а, е.
- заст. Який містить у собі чари (у 1, 2 знач.).
Оскільки, воно застаріле, то, зрозуміло, що воно не є літературним.
