У пісні Ой, служив я в пана... є невідоме слово "пиндик":
Ой, служив я в пана, та й на третє літо,
Заробив я в пана індика за літо.
А той індик, пиндик-пиндик,
А та кача дрібно скаче...
У СУМі11 є така стаття:
ПИ́НДИК, а, чол., рідко. Те саме, що принда.
Якщо пройти за вказаним у СУМі посиланням принда, вибиває, що слова «принда» не знайдено.
То що ж означає слово "пиндик" у пісні?
Цїкаво, натрапили на помилку, котрої має і паперова, сторінки: приневолєвати, пиндючливо. Причім на принда посилається також пинда.
Звісно, відповідь є правильною. Також наголошу, що значіння слів можна знаходити через похідні, наприклад з того ж СУМ:
Приндитися, джуся, дишся, недок., фамільярне.
Виявляти пиху, гордощі; бундючитися. Він коли не з огидою, так з великою неохотою.. почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться!.. (Любов Яновська, I, 1959, 43); — Це був маленький конторник, але носа задирав так високо, що робітники навіть не ображались на його зневагу, а тільки сміялись. Приндиться, як гиндик, так у гиндика хоч хвіст поцяцькований! (Петро Панч, Синів.., 1959, 82).
Триматися по-молодецькому; бадьоритися, козиритися. — Ти що ж оце? Мене як квочку курчатами обсадив, а сам тут півником приндишся біля молодесеньких! (Вага, На.. дорозі, 1967, 195); — Не хорохорся, Степане. Не та в тебе ситуація. Можна сказати, одною ногою в могилі стоїш, а приндишся (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 386).
Сердитися. Уляна неприязно мовчала, приндилася (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 156); — Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 154).
Як бачно, слово може мати широко вжитку. Але, правда, воно переважно є сутямкою до щось бундючого:
Пиндючитися, чуся, чишся, недок., розмовне
Те саме, що бундючитися. Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (Нечуй-Левицький, V, 1966, 155); Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 234).
Пиндючливий, а, е, розмовне
Те саме, що бундючний. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 264).
Пиндючнай, а, е, розм. Те саме, що бундючний 1. Пиндючна пиха.
Пиндючити, чу, чиш, недок., перех., розмовне.
Те саме, що настовбурчувати. — Хіба оцей біляк вас з глузду звів? — Один Гусак загомонів. — Чого ви, братця, так баньки, повитріщали? — Ми попелясті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір'я біле! (Євген Гребінка, I, 1957, 44).
Пиндючити ніс (морду і т. ін.), вульгарне. — бундючитися. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 127); [Герасим:] Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (Карпенко-Карий, I, 1960, 400).
Цїкаво, значіння, Як бачно, помилку, котрого має (помилка жіночого роду) , сутямкою до щось бундючого - шо тово за правопис такий? Збиваєте з пантелику люди, якї шукають вїдповїдї на питання про грамотнїсть.
– user2513149
Jul 30 '18 at 18:32
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови. - "Перун". 2005. знаходимо:
пиндик -а, ч., рідко. Те саме, що принда.
За відсиланням знаходимо:
принда -и. 1) ж. Пиха, бундючність. 2) ч. і ж., діал. Пихата, бундючна людина.
