4

Часто вживається такий фразеологізм, як "цур тобі". На сайті Словопедія знайшла лише значення слова "цур".

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

ЦУР виг. , розм. Уживається для заборони торкатися чого-небудь, брати, привласнювати що-небудь, робити щось (за старовини в заклинаннях, тепер перев. в іграх).

|| Вигук, яким скріплюють яку-небудь умову, домовленість і т. ін. (перев. в іграх).

|| кому, чому. Вигук, що вживається, щоб висловити невдоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось.

|| Уживається при бажанні позбутися, не згадувати кого-, чого-небудь, відвернути щось (перев. з част. хай, нехай).

Цур тобі та (і) пек тобі — а) виражає побажання позбутися кого-, чого-небудь, не мати справи з кимсь, чимсь; б) уживається, щоб висловити невдоволення ким-, чим-небудь.

Цікавить, яке походження має даний фразеологізм? У Словопедії, на жаль, немає.

2

Є польська, грецька, чуваська, давньоскандинавська версії. А також, що "цур" походить від "цурка", тобто палиця.

Докладніше у етимологічному словнику української мови:

Цур

1

Світ фразеологізмів та тут подають таке пояснення походження даного фразеологізму:

Цур йому Цуром називали давнє слов'янське божество, яке охороняло земельні межі. Часто на межах забивали дерев'яні стовпчики, на яких був зображений Цур. Ці місця слов'яни вважали священними. Тоді й з'явилося слово "цуратися" — обходити священне місце.

Вислів "цур йому" виражав побажання кари Цура за поганий вчинок: "Цур йому і віддячить". У сучасній мові цей фразеологізм означає незадоволення чимось, несхвалення, бажання позбутися когось.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 632.

Цур = Чур — у дохристиянських віруваннях — як і Пек (див.), можливо, божество війни, бійок, кривавих сутичок, кровопролиття, всілякої біди, тому й досі насилаємо комусь біду: «Цур тобі, пек тобі!» або кажемо так, сахаючись, і відходимо, віддаляємося від когось, чогось, цураємося (пор. ще: «Хай йому цур!»); за версією І. Огієнка, навпаки, це домовий бог, що оберігав родину, господу, майно, і звідси, можливо, [від]цуратися, тобто «покинути (кидати) свої родові межі, забути (забувати) родину, когось близького, рідного чи щось близьке, рідне»; кажуть: «Хоч лайся, та тільки не цурайся»; на це саме можуть вказувати й вислови: «Цур та пек лихим очам!», «Цур нас та й далі од нас!»; Цур (Чур, старосл. Щур) — це, можливо, обоготворений предок (звідси пра́щур); на користь домового бога може бути й повір’я, що він любить жити в цурі (чурі), тобто цурці, якою розпалюють піч, і тим самим охороняє домашнє вогнище; так чи інакше, численні народні вислови зі словом цур позначено енантіосемією, тобто як позитивним значенням слова (відгомін бога-захисника), так і значенням негативним (відгомін бога-біди): «Цур дурня серед будня!», «Цур їм та пек!», «Цур тобі, сатано, відчепись!»; пор. у П. Куліша: «Кажуть дивні речі, не знаю, чи вірити тільки: буцім — цур нашого місця — до неї літає змій!».

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.