35

У відповідь на привітання зі святом чи побажання здоров'я завжди говорю взаємно (або дякую, взаємно).

Останнім часом дуже рідко чую у відповідь взаємно, натомість вживають варіант навзаєм. Це слово є милозвучним, але абсолютно новим для мене.

Яке походження слова навзаєм? Чи є воно коректним/правильним/рекомендованим у розмові? Чи була якась подія, яка стала каталізатором частішого використання цього слова останнім часом?

0

2 Answers 2

31

Словник української мови позначає слово навзаєм як діалектне. Наголос на другому складі.

НАВЗА́ЄМ, присл., діал. Взаємно. Знов регіт розлігся, знов жарти навзаєм (Леонід Первомайський, II, 1958, 318); Зустрічаючись, іноки цілують навзаєм руки (Павло Загребельний, Диво, 1968, 255).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 29.

Дійсно, останнім часом вживається частіше, аніж взаємно. Напевне, щоб уникати можливих аналогій з російським взаимно (пересторога щодо калькування). А також, мабуть, тому, що співзвучно з іншими прислівниками, яких є багато, що починаються з на-: навмисне, наперекір, напоказ, навпочіпки, нашвидку, навколішки тощо.

1
  • 2
    "Навзаєм" ще й вимовляти дещо простіше (мені, як мінімум), бо комбінаця "мн" у "взаємно" трохи незручна.
    – Physmatik
    Feb 16, 2021 at 13:29
0

Новѣший Словник української мови [у 20 томах] вже не маїть позначки діалектне:

НАВЗА́ЄМ, присл. Те саме, що взає́мно.


Доповненнє від себе, в котрому також зібрані «слушні» зауваги від відписів до видалених недовідповѣдѣв.

То правда, же ляська маїть nawzajem, але то не єʼ доводом проти взаємно через низка причин.

Перше і очевидне. Якшчо сусѣдня мова маїть такого ж слова, то не значить, же то слово відти.

Друге і останнє. За такими думками можна виступати і проти взаємно. Бо ляська цѣлком маїть такого кореня: wzajemny, wzajemność. І взагалі єʼ мовознавча думка від ЕСУМ-а, див. другий пункт:

  • очевидно, результати лексикалізації виразу псл. *ѵъ zajьmъ, утвореного з прийменника ѵъ(n) та іменника zajьmъ, похідного від дієслова zajьmati (корінь jьm-/ję-, той самий, що і в дієсловах ма́ти, займа́ти, я́mu, йня́ти);

  • можливо, що прикметник взаємний в українську мову, як і в чеську, запозичено з польської;

  • р. взаи́мный, бр. узае́мны, п. wzajemny, ч. vzájemný, слц. vzájomný, вл. wzajomny, болг. взаи́мен, м. взаемен, заемен, схв. у́зајаман, слн. vzajémen;

Припускаю, причина тому єм. Тому декотрі чистомовцї взагалѣ можуть порадити слова як обопільно, обоюдно ітд. Але маю зауваги.

  • Там слово можливо.

  • Кореня jьm-, ję- самі по собі непрості, бо мають дуже-дуже багато різних похідних. Нагадаю також про -взаїм-, котрого тут не розглядали окремо.

І про всяк, слово навза*м не нове. Наприклад можна знайти як записане, а отже словно вже існувало, в:

  • листѣ, 1893 року, Лесї Українки до Драгоманова;

    Остаточно» (як кажуть галичани) я ніяк не можу постерегти логіки в поступуванні «січовиків» та й інших – то вони з тими попами навзаєм лаються і «собак вішають», то знов усякі гречності і прихильності строять для якихсь там клинів.

  • книзѣ Крашанка русинам и полякам на Великдень 1882 року, 1882 року, Кулеша:

    Взива́ючи себе́ навза́ем Христо́вим проти́вниками, обі́дві сто́роні хапа́ють за по́лу вся́кого зустрі́чного и попері́чного, оббрі́хують сво́іх антакгоні́стів и грубия́нськими и найделікатні́йшими вира́зами, лестя́ть и насміха́юцця, вгово́рюють и знуща́юцця, блага́ють и погро́жують, обма́нюють и тира́нять, підкупо́вують и вбива́ють на смерть, аби́ ті́лько поперетя́гувати люде́й иш чужо́і фа́брики суеві́рства у свою́ вла́сну.

…ітд. І тут згадані лише класіки.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.