Коротко:
- справді літературне слово;
- схожість — не означає самособно запозичености, особливо для словʼянських слів;
- існує типове для новоукраїнської і літературне чергування в—у.
Відки рішили, що запозичене? Те, що слова схожі, не завше означає, що хтось відкись запозичив, особливо це стосує ся звичаєвих словʼянських слів. Правда, перезапозичення бувають, але це рідкість. Коли так мислити, то узнавати взяте й од польського uznawać, що читає ся дещо як узнавачь, так? Тут лиш закінчення ріжнять ся, бо маємо ріжні вигляди неозначених дїєслів, але з московською те саме: там не узнавати, а узнавать.
Будова слова: у-зна-ва-ти — все українського, або, точніше, загальнословʼянського походження.
Невже можна сказати, наприклад: я тебе узнаю?
Все залежить, яке бачення маєте на чергування в—у. Коли підтримуєте подібне, то згадані словники не дуже ріжнять узнавати та взнавати, отже тут чергування в—у припустиме. Як знаємо, таке чергування наразі затверджене для милозвучности, а отже за чинним правописом і лоґікою так сказати не можна, оскільки попереднє слово закінчує ся на голосну е, а отже припустимо лиш взнавати, тобто:
Я тебе взнаю?