8

В інтернеті є дані про те що слово друг (у множині друзі) походить від **drugъ*:

From Proto-Slavic *drugъ, from Proto-Indo-European *dʰrowgʰos. Cognate with Lithuanian draũgas ‎(“friend”), Gothic 𐌲𐌰𐌳𐍂𐌰𐌿𐌷𐍄𐍃 ‎(gadrauhts, “warrior”) and Old English drihten.

Наразі мені не вдається з'ясувати походження прикметника числівника другий. Я помітив що г у прикметнику не змінюється при змінах слова.

Від якого кореня походить прикметник числівник другий?

0

3 Answers 3

3

Кажуть, що обидва слова - когнати, тобто, пішли від одного кореня

другой, всякий человек, ближний

товарищ, сообщник, спутник

Дивимось на походження прикметника "другой", бо вочевидь прикметник (други́й у значенні "інший") та числівник (дру́гий) пішли від одного кореня:

Происходит от форм, родств. ст.-слав. дрѹгъ (др.-греч. ἄλλος; Супр.), ср.: ст.-слав. дроугъ дроуга ἀλλήλους, укр. дру́гий «второй», белор. другí — то же, болг. дру́ги, сербохорв. дру̏гӣ, словенск. drȗg «другой», drúgi «второй», чешск. druhý «второй», druh druha «друг друга», польск. drugi «второй», в.-луж. druhi

1

Також в ЕСУМі (ст. 133-134) ми можемо знайти підтвердження того, що ці два слова походять від старослов'янського "дрѹгъ".

0

Щодо етѵмолоґії нічого нового не додам, лише підкину оціфровану версію ЕСУМ:а від Гороха. Там чимало думок, але оберу підтверджені і основні тези:

  • із сполучень типу стсл. дроугъ, дроуга розвинулися прикметникове і числівникове значення «інший, другий», засвідчені в усіх слов’янських мовах;
  • псл. *drugь «товариш, приятель»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

  • дру́гий
  • други́ня «подруга»
  • дру́жа «подруга»
  • дру́жба «приязнь; [весільний товариш]»
  • друзь «тс.»
  • друзя́ка «друг»

Можна зазначити, що міс́цями оціфровано неправильно, бо чїтко видно, що там насправдї [ь → ъ]:

  • псл. *drugъ «товариш, приятель»;

Тож, відповідь: так, друг і другий походять від одного корня.


Я помітив що г у прикметнику не змінюється при змінах слова.

Я хочу зосередити свою відповідь саме на цьому аспектї.

Стандартне закінченнє визначеного прикметника з твердою основою чоловічого роду однини маʼ таку гісторію: ъ + и → ый → ий. Жодна з наведених голосних не впливаʼ на з́міну попереднього приголосного. Подібну структуру мають гинші роди однини. На множину не вбачаю звертати увагу, бо наразї вже немаʼ подїлу родів, тож відбулося чимало з́мін, що не дуже дотичні до нашої теми — можна лише зазначити, що унормувало ся до відносно простого — лишив ся лише не дуже потрїбний подїл [в гинших відмінках: червоних ~ синьих → синіх] на мʼякі і тверді через абетку і правопис.

Множина до слів з основою на ŏ утворювала ся за допомогою и, що за чинним правописом відповідаʼ і — голосна, що зазвичай впливаʼ на попереднїй приголосний. Тому всї подібні слова, що закінчували ся на г (тоді за вимовою як ґ), к і х ставали як (д)з, ц і с відповідно: друг → друзі, ворог → воро(д)зі ітд. Згодом вимова и через певні процеси з́мінила ся на чинну, а відмінювання узгодило ся. Втім, друзі зберегло стару форму.

Подібні незакономірні «привіти» з минулого можна стрїтити і в гинших словах, наприклад князь ранїше був kъnęgъ, тобто цїлком побратим слова нашого друг [ЕСУМ якраз наводить форму друзь] і це видно за фемінатівом княгиня. А дріжджі зберегли і двоїну, і афрікат — для порівняння, множина до луск — луски. Згадані з́міни вимови и теж лишили «привіти», нп.: діти, але дитина; сидіти, але сідниця ітд.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service and acknowledge you have read our privacy policy.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.