Спроби отримати подовжене ⟨д͡ж:⟩
Спроби утворити похідні слова з подовженим ⟨д͡ж:⟩ від слів з основою на -ґ-
Теоретично в українській мові мало б відбуватися чергування ⟨ґ⟩ → ⟨д͡з⟩ → ⟨д͡ж⟩: дзиґа → дзидзі → дзиджка (і в деяких діалектах воно таки відбувається).
Відповідно, якщо від таких слів (з основною на -ґ-) утворювати іменники в стилі -??я (на зразок безладдя, підляшшя, роздоріжжя), то теоретично там мало б бути -джджя: бездзиджджя, піддзиджджя, роздзиджджя.
Але окрім того, що не від кожного слова з основною на -ґ- є сенс утворювати іменники на -??я — навіть у загальновживаних словах літературною нормою вважається спрощений варіант (дзизі/дзижка замість дзидзі/дзиджка), тому на практиці у більшості діалектів ймовірно матимемо щось типу бездзижжя, піддзижжя, роздзижжя.
Спроби утворити похідні слова з подовженим ⟨д͡ж:⟩ від слів з основою на -дж-
В українській мові є декілька слів з основою на -дж- іншомовного походження: імідж, коледж, котедж. Важко сказати, як би писалися/вимовлялися утворені від них іменники в стилі -??я (на зразок безладдя, підляшшя, роздоріжжя), бо я не бачив, щоб хтось використовував такі іменники (а-ля безіміджджя/підколеджджя/розкотеджджя). Власне, я не маю навіть певності, що -дж- у таких словах іншомовного походження справді читається єдиним звуком ⟨д͡ж⟩.
Спроби отримати подовжене ⟨д͡з⟩
В українській мові є кілька власних назв жіночого роду з основою на -дзь, зокрема польське місто Лодзь.
Теоретично в орудному відмідку таких слів ми могли б отримати подвоєне -дз- аналогічно до сіль — сіллю, міць — міцць, поміч — поміччю.
Але на практиці і за словниками («Словники України on-line» від УМІФ), і за вжитком в літературі (результати пошуку орудного відмінку від Лодзь у ГРАК-3) маємо Лодзю, а не Лодздзю.
