4

Наскільки відомо, наразі подовжуються наступні приголосні звуки [н], [л], [д], [з], [т], [ц], [с], [ж], [ч], [ш]:

/nʲ/    знання  [znɑˈɲːɑ]
/dʲ/    суддя   [suˈɟːɑ]
/tʲ/    життя   [ʒɪ̞ˈcːɑ]
/lʲ/    зілля   [ˈzʲiʎːɑ]
/t͡sʲ/   міццю   [ˈmit͡sʲːu]
/zʲ/    мотуззя [moˈtuzʲːɑ]
/sʲ/    колосся [kɔˈlɔsʲːɑ]
/t͡ʃ/    обличчя [ɔˈblɪt͡ʃʲːɑ]
/ʒ/     збіжжя  [ˈzbiʒʲːɑ]
/ʃ/     затишшя [zɑˈtɪʃʲːɑ]

Однак за лоґікою — через існуючих парних тш = ч, тс = ц — і за довідником з української мови (2001) без прикладу, подібна річ повинна бути з [дз] та [дж].

Чи є чи було таке в українській мові?

4

Спроби отримати подовжене ⟨д͡ж:⟩

Спроби утворити похідні слова з подовженим ⟨д͡ж:⟩ від слів з основою на -ґ-

Теоретично в українській мові мало б відбуватися чергування ⟨ґ⟩ → ⟨д͡з⟩ → ⟨д͡ж⟩: дзиґадзидзідзиджка (і в деяких діалектах воно таки відбувається).

Відповідно, якщо від таких слів (з основною на -ґ-) утворювати іменники в стилі -??я (на зразок безладдя, підляшшя, роздоріжжя), то теоретично там мало б бути -джджя: бездзиджджя, піддзиджджя, роздзиджджя.

Але окрім того, що не від кожного слова з основною на -ґ- є сенс утворювати іменники на -??я — навіть у загальновживаних словах літературною нормою вважається спрощений варіант (дзизі/дзижка замість дзидзі/дзиджка), тому на практиці у більшості діалектів ймовірно матимемо щось типу бездзижжя, піддзижжя, роздзижжя.

Спроби утворити похідні слова з подовженим ⟨д͡ж:⟩ від слів з основою на -дж-

В українській мові є декілька слів з основою на -дж- іншомовного походження: імідж, коледж, котедж. Важко сказати, як би писалися/вимовлялися утворені від них іменники в стилі -??я (на зразок безладдя, підляшшя, роздоріжжя), бо я не бачив, щоб хтось використовував такі іменники (а-ля безіміджджя/підколеджджя/розкотеджджя). Власне, я не маю навіть певності, що -дж- у таких словах іншомовного походження справді читається єдиним звуком ⟨д͡ж⟩.

Спроби отримати подовжене ⟨д͡з⟩

В українській мові є кілька власних назв жіночого роду з основою на -дзь, зокрема польське місто Лодзь.

Теоретично в орудному відмідку таких слів ми могли б отримати подвоєне -дз- аналогічно до сільсіллю, міцьміцць, помічпоміччю.

Але на практиці і за словниками («Словники України on-line» від УМІФ), і за вжитком в літературі (результати пошуку орудного відмінку від Лодзь у ГРАК-3) маємо Лодзю, а не Лодздзю.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.