У СУМі-11 подано тільки статтю про рослину кмИн. Однак натрапила і на іншу Інтернет-статтю Кмін тміновий (Cuminum cyminum L .), в якій вжито термінологію кмІн.
Виникає питання: як же правильно вживати це слово?
2
1
Очевидно, за цією відповіддю тмин та кмин унормовані. Про всяк дещо виправлю.
Про кмін:
кмин (бот.) «тмин, Carum L.», [кмен] Ж, [кминівка «горілка на кмині» Ж, [кминити] «заправляти кмином» Ж; р. болг. [кмин], бр. кмен, др. кѷминъ, п. kmіn, ч. слц. kmin, схв. кмин, слн. kmin;
запозичено з німецької мови (у східнословʼянські мови, можливо, за західнословʼянським посередництвом, зокрема польським); двн. kumīn «кмин» походить від лат. cuminum «тc.», яке зводиться до гр. κύμῑνον «nc.», очевидно, слова східного походження, пор. гебр. kammōn, аккад. kamūnu «тс.»; можливо, що безпосереднім джерелом словʼянського слова було лат. cumīnum.
З такого погляду важко затверджувати до слова кмін московський вплив, цьому також підтверджує наступне:
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів)
Carum carvi L.
- кми́н звича́йний (Во, Ру, Оп);
- кмин (Сл; Рг1, Пс, Жл, Ум, Ів, Гд, Mk, Ос, Ук, Он, Пч, Гб, Коб — загальноукраїнський),
- кмин польови́й (Вх1, Вх6, Мл),
- кминок (Вх3; Гв, Вх6, Сл, Mk — подільський),
- кминок полевий (Вх2);
- ганус (См — слобожанський),
- квінок (См),
- кеминьомг (См),
- кмен (Жл, Вх6, Mk, Он, Пч — бойківський, закарпатський),
- кменок (Км),
- кмень (Mk — покутськобуковинський),
- кмин городній (Ос — середньонаддніпрянський),
- кмино (Км),
- кминянка (Ос — лемківський),
- кмін (Ан, Hl, Tl, Mj, Rs, Дб, Ів, Сл, Mk, Бк, Гб, Коб — подільський, волинський, покутськобуковинський, гуцульський, лемківський),
- кмінок (Mk, Ос — волинський, наддністрянський),
- кмінь (Км),
- кмон (Ос — волинський),
- отьмє́н (Лс2 — середньополіський),
- тимон (Км),
- тмин (Рг1, Кр, Шм2, Ум, Ів, Сл, Ук — середньонаддніпрянський),
- тмін (Ан, Rs, Сл, Mk, Лс2, Ос, Коб — середньонаддніпрянський, подільський, волинський, середньополіський, гуцульський),
- тмін волоський (Tl),
- томин (См),
- тьмин (Чн — слобожанський),
- хмін (Сл),
- хріновиця (Ан — середньонаддніпрянський),
- цінці́пер (Гр, Ду),
- цмин (Ав, Вх1, Ум, Гр, Ду, Ів, Mk, Ук — середньонаддніпрянський),
- цмін (Mk — середньонаддніпрянський),
- цьмин (Он — бойківський),
- чмінь (Сл — східнополіський),
- чорнушка (Ан — слобожанський).
До прикладу ще тмин
тмин (бот.) «Кмин, Carum L.», [тмин білий, тмин рожевий] «Котяча лапка дводомна, Antennaria dioica (L.) Gaertn.» Mak, [тімин] Пі, [тмін] Шейк, [тмін воложскій] «Cuminum cyminum L.» Mak, [тминник] «маремка підмаренникова, Asperula galioides М.В.», [тмінник] Нед, [отмєн] ЛЖит, тминний;
р. тмин, бр. [тмень, цьмен];
результат видазміни назви кмин.
З такого погляду не можна сказати про вплив чужих мов, окрім впливу очевидного запозичення та поділу (чітко видне між АУ та М імперіями). Наразї це можна назвати діялектізмом, хоча я би так не сказав, скоріш омин унормованости, котре було переважно за совітськи части, через що є підозри, що це кмин та тмин є омосковченням (звучня ріжна, але пишуться однаково, відносно відома практика: один з прикладів підтримки совітами «винятку 9»; мета виконана: словники не мають кмін чи тмін, навіть з позначкою діялект).
Тому, коли не зважати на сучасні унормованости, що є важливим в офіційному і в подібному стилі, то в вільному стилі можна вживати те, що до смаку.
