2

У СУМі-11 подано тільки статтю про рослину кмИн. Однак натрапила і на іншу Інтернет-статтю Кмін тміновий (Cuminum cyminum L .), в якій вжито термінологію кмІн.

Виникає питання: як же правильно вживати це слово?

1

На позначення цієї рослини в українській мові нормативно вживати 2 слова: кмин і тмин. Вживання слова тмін і кмін (оскільки це діалектизм) в українській мові є ненормативним і виникло це явище, на мою думку, під впливом запозичень: enter image description here

Етимологічний словник.

1

Очевидно, за цією відповіддю тмин та кмин унормовані. Про всяк дещо виправлю.

Про кмін:

кмин (бот.) «тмин, Carum L.», [кмен] Ж, [кминівка «горілка на кмині» Ж, [кминити] «заправляти кмином» Ж;­ р. болг. [кмин], бр. кмен, др. кѷминъ, п. kmіn, ч. слц. kmin, схв. кмин, слн. kmin;

запозичено з німецької мови (у східнословʼянські мови, можливо, за західнословʼянським посередництвом, зокрема польським); двн. kumīn «кмин» походить від лат. cuminum «тc.», яке зводиться до гр. κύμῑνον «nc.», очевидно, слова східного походження, пор. гебр. kammōn, аккад. kamūnu «тс.»; можливо, що безпосереднім джерелом словʼянського слова було лат. cumīnum.

З такого погляду важко затверджувати до слова кмін московський вплив, цьому також підтверджує наступне:

Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів)

Carum carvi L.

  • кми́н звича́йний (Во, Ру, Оп);
  • кмин (Сл; Рг1, Пс, Жл, Ум, Ів, Гд, Mk, Ос, Ук, Он, Пч, Гб, Коб — загальноукраїнський),
  • кмин польови́й (Вх1, Вх6, Мл),
  • кминок (Вх3; Гв, Вх6, Сл, Mk — подільський),
  • кминок полевий (Вх2);
  • ганус (См — слобожанський),
  • квінок (См),
  • кеминьомг (См),
  • кмен (Жл, Вх6, Mk, Он, Пч — бойківський, закарпатський),
  • кменок (Км),
  • кмень (Mk — покутськобуковинський),
  • кмин городній (Ос — середньонаддніпрянський),
  • кмино (Км),
  • кминянка (Ос — лемківський),
  • кмін (Ан, Hl, Tl, Mj, Rs, Дб, Ів, Сл, Mk, Бк, Гб, Коб — подільський, волинський, покутськобуковинський, гуцульський, лемківський),
  • кмінок (Mk, Ос — волинський, наддністрянський),
  • кмінь (Км),
  • кмон (Ос — волинський),
  • отьмє́н (Лс2 — середньополіський),
  • тимон (Км),
  • тмин (Рг1, Кр, Шм2, Ум, Ів, Сл, Ук — середньонаддніпрянський),
  • тмін (Ан, Rs, Сл, Mk, Лс2, Ос, Коб — середньонаддніпрянський, подільський, волинський, середньополіський, гуцульський),
  • тмін волоський (Tl),
  • томин (См),
  • тьмин (Чн — слобожанський),
  • хмін (Сл),
  • хріновиця (Ан — середньонаддніпрянський),
  • цінці́пер (Гр, Ду),
  • цмин (Ав, Вх1, Ум, Гр, Ду, Ів, Mk, Ук — середньонаддніпрянський),
  • цмін (Mk — середньонаддніпрянський),
  • цьмин (Он — бойківський),
  • чмінь (Сл — східнополіський),
  • чорнушка (Ан — слобожанський).

До прикладу ще тмин

тмин (бот.) «Кмин, Carum L.», [тмин білий, тмин рожевий] «Котяча лапка дводомна, Antennaria dioica (L.) Gaertn.» Mak, [тімин] Пі, [тмін] Шейк, [тмін воложскій] «Cuminum cyminum L.» Mak, [тминник] «маремка підмаренникова, Asperula galioides М.В.», [тмінник] Нед, [отмєн] ЛЖит, тминний;

р. тмин, бр. [тмень, цьмен];

результат видазміни назви кмин.

З такого погляду не можна сказати про вплив чужих мов, окрім впливу очевидного запозичення та поділу (чітко видне між АУ та М імперіями). Наразї це можна назвати діялектізмом, хоча я би так не сказав, скоріш омин унормованости, котре було переважно за совітськи части, через що є підозри, що це кмин та тмин є омосковченням (звучня ріжна, але пишуться однаково, відносно відома практика: один з прикладів підтримки совітами «винятку 9»; мета виконана: словники не мають кмін чи тмін, навіть з позначкою діялект).

Тому, коли не зважати на сучасні унормованости, що є важливим в офіційному і в подібному стилі, то в вільному стилі можна вживати те, що до смаку.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.