Від старших людей чула таке висловлювання: “Підмети хату. Шуфелька отам, є в кутку.” Виникло питання, чи це діалектизм, чи може справді літературне слово? У СУМі-11 такого слово не знайшла.
2
2
В Лексиконі львівському бачимо таку словникову статтю:
шуфелька шуфе́лька → "шуфлі"
В ній є відсилання до наступної:
шуфлі шу́флі (шу́фля) 1. лопата (ср, ст) 2. лопатка для сміття; совок (ср, ст)|| = смітярка 3. вул. рука (ср, ст).
В [Словнику лемківської говірки] знаходимо:
шуфелька - кы , ж. Ол. Совочок, лопаточка.
На сайті Ямельницька говірка та ямельницький словник також знаходимо це слово:
Шуфелька – совочок, лопатка.
Отже, шуфелька - це діалектизм.
3
Шефелька є пестливим словом, тому бажано шукати непестливого виду. Зміна подібна до вафелька → вафля, отже шуфелька → шуфля
Згаданий вами осідок, котрий має не тільки словника української мови в 11 книгах, а також вільного тлумачного словника, має шуфля:
шу́фля, -і, жіночий рід, західне. Лопата, переважно совкова, з широким квадратним ло́патнем.
У порівнянні. ..Мілько Щурик — ..слава і пиха маленької вулиці, яка за сотні літ не породила жодної путньої людини, іно того нещасного Мілька, що навіть не мав ніг, а совгався на плиткому візочку, підпираючись загрубілими й чорними, як шуфлі, руками.. (Юрій Винничук, Мальва Ланда, 2004).
Як видно, має мітку західне, тому можна вважати діялектизмом, а не сучасною літературною мовою. Однак, через особливих письменників, як от Франко (наступна цитата), й існуванню колись ріжних вагомих варіяцій літературних норм, то загальна література має приклади вживу:
Дзвеніла залізна шуфля, накидаючи їх [вугільні брили] у огнище, але в котлі [локомотива] було ще тихо.
