4

Традиційно ще зі школи ми знаємо, що труп-неістота Українська без помилок. Говоримо і пишемо правильно... . однак натрапила на статтю Мороз Т. Ю. Специфіка вираження значень істоти/неістоти в аспекті виявів семантико-граматичної асиметрії, де автор зазначає, що

...у контекстах, де іменник труп уживається самостійно, він може цілком набувати формальних ознак істотового. Як засвідчує вибірка, таких контекстів чимало, наприклад: Московські драгуни не спішилися збирати своїх поранених і трупів; То нащо двигати трупа?

У цілому слід зазначити, що цей іменник, перебуваючи в ряду подібних йому за семантикою лексем покійник, мрець, небіжчик поступово граматично уніфікується, вирівнюється[...] З огляду на ці міркування бачиться виправданим зарахування аналізованого іменника до граматичної групи аналогічних лексем мрець, покійник.

Чи є можливим, що з часом в традиційному мовознавстві слово ТРУП відноситиметься до граматичної групи аналогічних лексем мрець, покійник ?

2

Труп не має шансів стати в ряд зі словами мрець, небіжчик, покійник на основі спільної категорії істоти. На це є наступні міркування:

  1. З огляду на семантику: труп є лиш частиною померлої людини, нарівні з її біографічною особою, памяттю про неї, міфологічними душею, аурою тощо.

Людина як особа є конгломератом понять тіла, розуму, душі, а істота - сукупність усіх фізичних та душевних властивостей людини, живий організм тощо.

Персоніфікувати неактивну тілесну частину людини неправильно. Скажімо, не можна вважати істотою ампутовану руку чи відрізане волосся. Труп є предметною складовою людини, хай навіть і більш-менш цілістною.

  1. З огляду на граматику нема підстав вважати цілком поширений процес метафоризації значення слова чимось більшим, як-от міграцією лексеми з однієї категорії в іншу. Така думка досить поверхнева. Адже граматичні категорії особи, числа, істоти/неістоти гнучкі, у різних контекстах вони можуть змінюватися в межах однієї лексеми.

Інші думки:

  1. вживання лексеми із закінченням родового відмінка не покажчик істоти, а діалектна норма, тому контекст "нащо двигати трупа" - це ілюстрація не персональності, а діалектного вжитку.

  2. у криміналістиці, яка практично підходить до поняття труп, надання лексемі категорії істоти може викликати розрив шаблону, коли, скажімо, тіло втрачає фізичні ознаки особи (розчленування, гниття, під час ексгумації та ін.).

Звісно, граматична категорія істоти/неістоти лише формально і частково збігається зі звичним уявленням про живе/неживе, особу/неособу, але набуття лексемою унормованих відмінкових закінчень, як у істоти призведе до зміни у сприйнятті значення слова труп. А основне значення його змінитися не може - це тіло людини безвідносно до її особистості. На відміну від слів небіжчик чи покійник - евфемізмів, труп - пряма вказівка на мертве тіло.

Прийнятними варіантами, коли можна надати слову труп категорію істоти є наступні приклади (на додачу до прикладів із цитати з роботи Т.Мороз):

А. живий труп - переносне значення, про живу людину, що погано виглядає, особу, однозначно це істота;

Б. ходячий труп, зомбі - персонаж, істота.

1

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.