10

У СУМ-11 "Тому́" тлумачиться окрім іншого і в значенні часу, що минув від якоїсь дії. Наприклад:

Знову затупотіли коні і знову завуркотіли колеса, наче кіт на колінах, але чомусь не так мелодійно, як два дні тому (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 60)

Тож наголос на останній склад.

Проте, у схожих фразах:

Кілька років то́му

Часто наголос чується на першому складі. Це є варіантом літературної норми, діалекту чи неправильної вимови?

  • 1
    "кілька років по то́му́" - усвідомив, що в цій фразі це слово той у відповдній формі в значенні після того. Тому змінив приклад на "Кілька років то́му", де використовують і той і той варіанти наголосу. – bv. Feb 15 '17 at 15:41
6

Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, стверджує, що правильно говорити тому́. На жаль, за цим посиланням пояснення немає.

В уривку тексту сім хвилин тому наголос у займеннику тому́ стоїть на другому складі.

Є пояснення в статті Т. К. Молодід. Наголос займенників та слів займенникового походження, де сказано, що:

Як субстантивований безприйменниковий займенник на другому складі має наголос і слово тому́ у фразеологічних зворотах на означення відрізків часу: п’ять років тому́, тиждень тому́, кілька хвилин тому́.

  • А от до речі, цікаво, чому слово «тому́» вважається словом займенникового походження. А авторка не пояснює. – bytebuster Feb 15 '17 at 16:20
  • 2
    @bytebuster, ось що знайшлося з приводу утворення: "Найбільша кількість прислівни­ків утворилася від прикметників та іменників, значно менше прислівників числівникового, займенникового та дієслівного походження." ... "Група прислівників, що походять від займенників, дуже давня і в сучасній мові майже не поповнюється. Займенникове походження таких прислівників тепер уже не відчувається. Лише знання історії мови може допомогти у з'ясуванні їх утворення." ... – bv. Feb 16 '17 at 10:39
5

Слово тому — це, насправді, два різних слова:

  1. займенник то́й у давальному/місцевому відмінку;
  2. прислівник (а також відприслівниковий сполучник) тому́;

В українській мові в більшості випадків відмінювання, коли є така можливість, наголос зберігається, і тому внаслідок цього займенник у давальному/місцевому відмінку наголошується то́му.

А прислівники не відмінюються, і наголос залишається: тому́.

Сусідня відповідь містить посилання на блог проф. Пономарів, який підтверджує цей висновок.

  • Для давального відмінку слів «той», «те» теж словниковий наголос на останньому складі: «тому́» (див. «Словники України on-line»). Наголос на передостанньому складі у давальному відмінку — це характерний для західних регіонів діалектизм (аналогічно: «мо́я», «тво́я»), що, однак останнім часом набрав значного поширення і, можливо, скоро стане нормою. (Але у місцевому відмінку, на відміну від давального, «той», «те» завжди мають наголос на «о»: і в західних діалектах, і в літературній нормі.) – Sasha Apr 14 '18 at 6:17
  • Коротко кажучи, я поки що поставлю мінус, бо ця відповідь стверджує частково неправильну інформацію про наголошення займенника «тому» (і підганяє під це занадто теоретичне твердження «в більшості випадків відмінювання, коли є така можливість, наголос зберігається»). – Sasha Apr 14 '18 at 13:09

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.