Лютівник чи паяльник?

Question

У словниках, укладених на початку ХХ століття, є такий відповідник російського паяльник:

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Пая́ло і Пая́льник – лютува́ло, лютува́льник. Нажига́льник – жига́ло (паяльник) лютува́ло, лютува́льник (-ка). Опа́йщик (паяльник) – лютовни́к (-ка).

Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)

Паяльник – лютува́ло, -ла, лютува́льник, -ка.

Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)

Паяльник (инструм.) – лют(ів)ни́к (-ка́);

• п., паяльщик – люта́р (-ря́);

• п. газовый – лютни́к газо́вий;

• п. молоткообразный – л. молоткува́тий;

• п. остроконечный – л. гостроно́сий;

• п. электрический – л. електри́чний.

Опайщик(паяльник.) – лютівни́к (-ка́).

Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)

Паяльник — лютівни́к, -ка́.

Але ані СУМ-11, ані СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE слів лутувальник, лютувало, лютар не містять. Натомісць з'явилося паяльник, паяльщик, паяльщиця. Вікіпедія також містить сторінку зі статтею Паяльник.

Чи слово лютівник зникло зі вжитку, чи є застарілим, які були підстави для його заміни на паяльник?

Answer 1

У тлумачному онлайн словнику української мови маємо слово "лютар" у значенні "паяльник" і з позначкою "західноукраїнське", і там же є слово "паяльник", що означає "ручний інструмент для паяння". А згідно до цього джерела слово "лютник" - це полонізм (пол. "lutownica").

І як ви вже самі написали у СУМі немає такого слова як "лютар" чи "лютівник", а тому краще вживати слово "паяльник".

Answer 2

Так, словник чужомовних слів Павла Штепи 1977 року теж радить:

паяльник (прилад) — лютничка;
паяльщик (людина) — лютнач;
паяти — лютувати, залютовувати, залютувати, позалютовувати, злютовувати, злютувати, налютовувати, полютовувати, полютувати, прилютовувати, прилютувати, поприлютовувати, улютовувати, улютувати, повлютовувати

Цікаво, СУМ „людину“ не позначають, дієслова лютувати — так, правда, з позначкою рідко. Також Грінченко справляє на користь лютувати: 2) паять, оскільки ніц на пая∗ не знаходиться. Правда, паяти в старішому словнику — 1893–1898; М. Уманець, А. Спілка — знаходиться, однак всюди є згадка лют∗.

Так, лютува́ти взяте через польську від німецького першоджерела є löt «свинець». Окрім польської, також цього мають, наприклад, словацька. Однак, я був б обережним, оскільки, впродовж всього часу, українська має вдосталь германських слів, котрі вельми прижилися як рідні. Тому, гадаю, слово має право на вжив, хай як би не казали згадані паном Анатолій відверті просовітські мовці, котрі мали ціль не скільки чистомовства, а омосковчення, бо московська брала і досі має полонізми, галліцизми, германізми та тощо не згірш за українську. Схоже, це і була одна з підстав зникнення тямки.

Так, слово паяти виглядає ближчим через старословʼянське, або ж точніше старо·церковнословʼянське, съпоити «зʼєднати» і ширшу поширеність серед словʼянських мов. Також є цікаві зауваження про фіно-угорських мов і думка Кипарського в 1956 році, що можлива спільність з «поїти, пити», тоді за тямкою споріднене з фінською juottaa та естонською jооtа, котрі означають «паяти» та «пити» водночас.