Зацікавила для власного розвитку та розширення кругозору етимологія ім'я “Святослав”. На диво отримав достатньо малу кількість інформації.
Досить коротенька стаття у Вікіпедії наводить таку етимологію:
Святосла́в — слов'янське чоловіче ім'я, що походить слів «святий» і «слава».
Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який дає поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови в своєму блозі на ресурсі BBC Ukrainian досить коротко згадує про дане ім'я у своїй статті "Більшість імен прийшли в українську з інших мов":
З дохристиянських імен українського походження в нас лишилися "Людмила", "Світлана", "Володимир", "Всеволод", "Святослав" та інші на "-слав", кальковані з грецької "Богдан", "Богодар", "Віра", "Надія", "Любов" та деякі інші.
Також, зі згаданої статті профессора з'ясовується, що Святослав - це семантично прозоре ім'я:
...Коли Олег уважає, що майже всі імена в нас питомі українські, то хай пояснить, що означають на українському ґрунті, скажімо, імена "Олена", "Григорій", "Наталя", "Сергій", "Іван", "Марія", "Ольга". Це важко, на відміну від імен семантично прозорих - "Людмила", "Світлана", "Святослав" та інших.
Этимологічний онлайн-словник російської мови Макса Фасмера зазначає:
Святопо́лк род. п. -а (м.) — имя собств., др.-русск. Святопълкъ (Пов. врем. лет), цслав.-греч. Σφεντόπλικος (Жит. св. Климента), чеш. Svatopluk, польск. Swiętopeɫk. Образовано от свято́й и полк, т. е. «имеющий благочестивое войско» (Миклошич, Bildung 95 и сл.) Аналогично Святосла́в, Σφενδοσθλάβος (Конст. Багр., Adm. imp.); см. Томсен, Urspr. 57. Менее приемлемо предположение о заимствовании Святопо́лк из гот. swinÞa-fulks «validum ехеrсitum habens» (Шлейхер, KSchl. Beitr. 2, 482); см. Миклошич, там же [О дохрист. образовании этих имен см. Якобсон, IJSLP, ½, 1959, стр. 269. — Т.]
Отже, які ще існують пояснення походження даного імені?
Чи існують якісь особливості вживання цього імені в українській мові?
