3

Шчо означає дїєслівний народсток -ува-?

Наприклад, найвідоміші словники як СУМ-11 та СУМ-20 їх не [дуже] розрізняють, результат:


Родичі-запитання

1

Норми української літературної мови · Олекса Синявський

§ 101. Наростки дієслівні: значіння і їх вживання

5. ‑ува‑, ‑юва‑ (‑у‑, ‑ю‑) — дуже поширений в українських дієсловах наросток з різним значінням:

а) в дієсловах недоконаних від іменникових і прикметникових пнів: дарувати (дарую…), порядкувати, мурувати, горювати…, часто, між іншим, на означення того, хто що робить або чим він є, в якому стані перебуває: учителювати, писарювати, гостювати, хазяйнувати, господарювати, голодувати, секретарювати, професорувати, козакувати, дівувати, парубкувати, вдовувати, кравцювати, чабанувати, гайдамакувати, марнувати, пильнувати, слабувати, радуватися…, отже іноді ніби рівнобіжне з ‑и‑: господарювати і господарити, гайдамакувати і гайдамачити тощо. Звичайно всі ці дієслова від іменників мають дуже відмінне значіння супроти дієслів основних того ж кореня, напр., учити далеко не те, що учителювати („бути в учителях, за вчителя“), косити не те, що косарювати („бути в косарях, за косаря“) і т. ін.

б) чималу вагу має цей наросток при творенні наворотних форм дієслів із протяжних: вихваляти вихвалювати…, мордувати замордовувати, горювати загорьовувати…, де, як бачимо, він буває і в подвоєній формі див. § 85.

Усі наведені дієслівні наростки органічно звʼязані з творенням дієслівних форм як доконаности супроти недоконаности, наворотности супроти протяжности.


§ 85. Протяжні — наворотні

Як бачимо ми з прикладу в § 83, форми недоконаности та доконаности не вичерпують усіх форм тривання дієслів. У межах, напр., самих недоконаних дієслів вирізняються окремі розряди тривання. Так, форми 1. й 2. в стовпці недоконаних форм (несу — ношу) це форми протя́жности й на́воротности дієслова, власне протяжности й наворотности дії, бо протяжна форма дієслова (несу) визначає тяглу і разову дію, при тім конкретнішу супроти дії повторної, кількаразової і при тім абстрактнішої, що означується наворотною формою (ношу). Коли недоконаність ми умовно означили лінією супроти доконаности, означеної крапкою, то наворотність недоконаних дієслів можна означити кількома лініями супроти протяжности:

нести —, а носити — — — —

Але таке розрізнення протяжности й наворотности ми спостерігаємо в невеликому числі дієслів, напр.:

везти — возити
вести — водити
брести — бродити
летіти — літати
гонити (гнати) — ганяти
ломити — ламати
котити — качати
пливти — плавати
лізти — лазити

деякі інші. Іноді ці форми різняться тільки наростком:

тягти — тягати
бігти — бігати

Але в величезній більшості дієслів ці форми протяжности й наворотности не розрізняються, напр., ми не можемо назвати ні протяжними, ні наворотними недоконані дієслова писати, лити, варити, читати, співати, гуляти, стрибати, пасти, прясти, журитися і т. ін.

Відповідно до протяжности й наворотности недоконаних форм (нести — носити, або в умовнім означенні — і — — — —) і в доконаних формах типу понесу — поношу можна вирізняти разову й кількаразову дію, отже в схематичному означенні

. . та . . . .

Таким чином 1. й 2., 6. й 7. форми дієслова нести (§ 83) укладаються в схемі:

 —       | .  
 — — — — | . . . . 

А щодо доконаних відповідників до наведених угорі дієслів типу писати, лити, варити… то, звичайно, і в них не можна вирізняти відтінків разовости й кільказразовости, бо такі форми, як написати, полити, зварити…, однаково відповідають і таким, як понести, і таким, як поносити тощо.

Відтінки разовости і кількаразовости в таких дієслівних формах, як понести, винести, принести… з одного боку і поноси́ти, наноси́ти, доноси́ти… з другого, добре даються пізнати з тих природних супровідних слів, що звичайно бувають при тих формах напр., на разовість дії вказують такі слова, як раз, зара́з, природні при перших формах (понесу раз, винесу раз, перенесу раз, піднесу раз…), але на кількаразовість дії при дієсловах других указують такі слова, як багато (поношу багато, наношу багато, переношу багато…).

Із трьох інших недоконаних форм тривання 3. і 4. (див. § 83) майже однозначні (приношати відчувається як архаїзм), але два відтінки з усієї цієї групи (3., 4. і 5.) сприросткованих недоконаних форм подекуди розрізняється також як форми протяжні й наворотні, хоч і не так виразно, як у несприросткованих, тобто нести — носити виразніше розрізняються, як вино́сити — виношувати, дарма що основа протиставлення їх — протяжність і наворотність — у них та сама. А про відношення самих двох недоконаних протяжних форм, себто нести до вино́сити, перено́сити… та двох наворотних, себто носити до виношувати, доношувати…, можна сказати, що ці другі (сприростковані) наворотні форми супроти перших відзначаються тільки більшою конкретністю, звуженістю значіння дієслів, тобто тим, що в них внесли приростки і що власне вже до тривання й не стосується.

Друга протяжність — наворотність (типу вино́сити — вино́шувати) розрізняється, між іншими, у таких дієсловах:

розрізня́ти, розрізня́ю… — розрі́знювати, розрі́знюю…
виснажа́ти, виснажа́ю… — висна́жувати, висна́жую…
вивча́ти, вивча́ю… — виу́чувати, виу́чую…
виловля́ти, виловля́ю… — вило́влювати, вило́влюю…
вихваля́ти, вихваля́ю… — вихва́лювати, вихва́люю…
розміря́ти, розміря́ю… — розмі́рювати, розмі́рюю…
поруша́ти, поруша́ю… — пору́шувати, пору́шую…
відзнача́ти, відзнача́ю… — відзна́чувати, відзна́чую…
обміня́ти, обміня́ю… — обмі́нювати, обмі́нюю…
виповня́ти, виповня́ю… — випо́внювати, випо́внюю…
відтворя́ти, відтворя́ю… — відтво́рювати, відтво́рюю…
тощо.

Взагалі ж сприростковані недоконані форми дієслів, особливо із наростками ‑у‑ (‑ува‑) та ‑а‑ (‑я‑), дуже поширені в українській мові. Часто при тім у них буває змінений голосний кореня супроти форм несприросткованих недоконаних: текти — утікати, терти — &витирати* і т. ін. — див. § 16.

В основі сприросткованих недоконаних форм дієслів здебільшого лежить пень наворотний (носити — виношувати, виношати, бігати — забіга́ти і т. ін.), коли ж у дієслова безнаросткова недоконана форма тільки одна, то ця друга (паросткова) форма недоконана буде з наростком (‑в‑) ‑а‑:

глядіти — наглядати
гріти — підігрівати
грати — награвати
знати — пізнавати…
або з наростком ‑ува‑ (‑у‑):
питати — напитувати
писати — надписувати
гуляти — нагулювати
порядкувати — впорядкувати
дарувати — роздаровувати
мордувати — замордовувати
танцювати — витанцьовувати
обґрунтувати — обґрунтовувати
об’єктувати — виоб’єктовувати
і т. ін.

Зрідка сприростковані недоконані (другі) форми бувають і з безприросткових (перших) протяжних форм, напр., не тільки виламувати (зламати), а й виломлювати (зломити), не тільки вилазити (злазити), а й вилізати (злізти). Такі сприростковані форми від протяжних безнаросткових з’являються тим звичайніше, чим ті безнаросткові протяжні форми дуже відокремлюються від споріднених (безприросткових) наворотних, тобто чим більше стають сами наворотними, напр.

виси́джувати і висіда́ти
вико́чувати і вика́чувати
виле́жувати і виляга́ти,

бо й

сидіти — сідати
котити — качати
лежати — лягати

більше й дещо інак відрізняються одно від одного, ніж, напр., звичайні протяжні — наворотні як

нести — носити
летіти — літати
тягти — тягати
тощо. Порівн. § 862 дріб. шрифт.

Сприростковані дієслова взагалі і зокрема недоконані іноді існують у мові без відповідних несприросткованих, або без зв’язку з ними, напр.: виснажати, підперезати (перезати майже ніколи не вживається), виповняти (повнити теж майже не вживається), відтворити (не має зв’язку з творити) тощо.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.