3

Зустріла таку думку на Уроках державної мови:

“Читаєш і чуєш: молода дівчина, старенький дідусь. А хіба це правильно?”
— Звичайно, ні. Не буває дівчини літнього віку. Ось і в 11-томному академічному Словнику української мови наголошується, що то ще неодружена особа. Тож треба казати і писати дівчина, не вдаючись до означень. Так само прикметник зайвий у висловах старенький дідусь, старенька бабуся. Правильно: дідусь, бабуся.

З частиною твердження можна погодитись, оскільки дівчина в СУМ:

ДІ́ВЧИ́НА, и, жін. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Три дівчини, студентки агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (Максим Рильський, III, 1961, 207); * У порівняннях. Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Панас Мирний, I, 1954, 251);

А щодо дідуся з бабусею, не переконана, що це твердження правдиве. Оскільки ці слова мають кілька значень:

ДІД, а, чол.

  1. Батьків або материн батько. Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Леся Українка, I, 1951, 52).

  2. Чоловік похилого віку. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 357); * У порівняннях. Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Тарас Шевченко, I, 1951, 41);

Тобто це не тільки чоловік похилого віку, а й чоловік, в якого з'явився онук чи онука. І такому чоловікові може бути 40 років, тоді часто називають молодим дідусем. Відповідно якщо дідусеві 70 років, кажуть старенький дідусь.
То ж чи справді слід уникати вживання прикметника старий по відношенню до дідусь, бабуся?

1

Визначення з СУМ-11

СТАРИЙ, а, е.

1. Який прожив багато років, який досяг старості; протилежне молодий.

// у знач. ім. старий, рого, чол.; стара, рої, жін.; старе, рого, сер., розм. Людина, що прожила багато років.

// у знач. ім. старі, рих, мн.: а) те саме, що батьки б) подружжя, яке досягло старості.

// Уживається на позначення батьків на відміну від дітей у сполуч. з ім'ям, прізвищем, прізвиськом і т. ін.

// Який давно народився, з'явився, почав рости (про тварин, рослини).

// Який має людина похилого віку. У ожинах хотів себе скрить [дідусь]. Та дармаї тільки ноги старії Покровавив в колючім терні (Іван Франко, XIII, 1954, 135); Важкі думи неначе каменем полягли на її душу. З старих очей викотились дві сльози і потекли по зморщених щоках (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 408); Дід кивав своєю старою головою (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 27); Ридає дід, цілує сина, з старих підводиться колін (Володимир Сосюра, I, 1957, 354);

Словник синонімів

СТАРИ́Й [СТАР поет., фольк.] (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм.,

Любила [Маруся] в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич)

На мою думку, не слід уникати вживання прикметника "старий" по відношенню до імеників "дід" та "баба". Адже Ви правильно підмітили дідом/бабою можна стати і в 40 і в 20 років (мати онуків).

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.