Чи можна вживати прикметник "старий" біля іменників "дідусь", "бабуся"?

Question

Зустріла таку думку на Уроках державної мови:

“Читаєш і чуєш: молода дівчина, старенький дідусь. А хіба це правильно?”
— Звичайно, ні. Не буває дівчини літнього віку. Ось і в 11-томному академічному Словнику української мови наголошується, що то ще неодружена особа. Тож треба казати і писати дівчина, не вдаючись до означень. Так само прикметник зайвий у висловах старенький дідусь, старенька бабуся. Правильно: дідусь, бабуся.

З частиною твердження можна погодитись, оскільки дівчина в СУМ:

ДІ́ВЧИ́НА, и, жін. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Три дівчини, студентки агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (Максим Рильський, III, 1961, 207); * У порівняннях. Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Панас Мирний, I, 1954, 251);

А щодо дідуся з бабусею, не переконана, що це твердження правдиве. Оскільки ці слова мають кілька значень:

ДІД, а, чол.

1. Батьків або материн батько. Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Леся Українка, I, 1951, 52).

2. Чоловік похилого віку. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 357); * У порівняннях. Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Тарас Шевченко, I, 1951, 41);

Тобто це не тільки чоловік похилого віку, а й чоловік, в якого з'явився онук чи онука. І такому чоловікові може бути 40 років, тоді часто називають молодим дідусем. Відповідно якщо дідусеві 70 років, кажуть старенький дідусь.
То ж чи справді слід уникати вживання прикметника "старий" біля іменників "дідусь", "бабуся"?

Answer 1

Визначення з СУМ-11

СТАРИЙ, а, е.

1. Який прожив багато років, який досяг старості; протилежне молодий.

// у знач. ім. старий, рого, чол.; стара, рої, жін.; старе, рого, сер., розм. Людина, що прожила багато років.

// у знач. ім. старі, рих, мн.: а) те саме, що батьки б) подружжя, яке досягло старості.

// Уживається на позначення батьків на відміну від дітей у сполуч. з ім'ям, прізвищем, прізвиськом і т. ін.

// Який давно народився, з'явився, почав рости (про тварин, рослини).

// Який має людина похилого віку. У ожинах хотів себе скрить [дідусь]. Та дармаї тільки ноги старії Покровавив в колючім терні (Іван Франко, XIII, 1954, 135); Важкі думи неначе каменем полягли на її душу. З старих очей викотились дві сльози і потекли по зморщених щоках (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 408); Дід кивав своєю старою головою (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 27); Ридає дід, цілує сина, з старих підводиться колін (Володимир Сосюра, I, 1957, 354);

Словник синонімів

СТАРИ́Й [СТАР поет., фольк.] (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм.,

Любила [Маруся] в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич)

На мою думку, не слід уникати вживання прикметника "старий" щодо іменників "дід" та "баба". Адже Ви правильно підмітили: дідом/бабою можна стати і в 40, і в 20 років (мати онуків).