15

Я зауважив, що редактор журналу "Ї" Тарас Возняк всюди використовує и на початку слова инший замість інший та, можливо других слів, які я не можу наразі зауважити, які згідно літературної норми мусять починаються із літери і:

Коли иншим разом від улюбленого пивного кухля цісаря відбилося вухо, та ж фірма отримала замовлення зліпити усе знову докупи.

...

Натомість при оплаті рахунків цісаревої і инших родичів архикняжого дому цісар був великодушним і щедрим, як, зрештою, і пізніше, коли рятував катастрофічну фінансову ситуацію родини Кісс-Шратт.

...

Стаття у вікіпедії присвячена літері И подає список слів які починаються з неї згідно чинного правопису (серед яких немає инший), а також зауважує, що:

На початку слів літера и в українській мові майже ніколи не пишеться. ... Проект правопису 1999, серед іншого, пропонує вживати «и» на початку не тільки запозичених власних назв, але й українських питомих та засвоєних слів перед приголосними «н» та «р», на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень (икати, инакший, иний). Прихильники проекту звертають увагу на наявність у живому мовленні слів із початковим «и», а також на приклади вживання її у зазначених випадках класиками української літератури до реформи правопису 1927 р.

Чи не потрафляли вам часом приклади вживання літери и напочатку слова класиками української літератури до реформи правопису 1927 р., академічні дослідження, експертні думки чи бодай спроби наукового методу на цю тему?

  • 1
    «Записки кирпатого Мефістофеля» — роман Володимира Винниченка, 1916 р. та в інших творах трапляються використання слова, наприклад, инший. корпус допомагає знайти. – bv. Feb 14 '17 at 23:40
  • Про питомість цієї норми можна судити з того, що вимова "инший" досі нормативна й не знищена, незважаючи на те, що вісімдесят років так заборонено писати. – Kyrylo Yatsenko Feb 15 '17 at 6:52
  • «Иньші, що жертвували навіть більші суми на театр, заявляли, що робили се против переконання, тому бо так обставини складали ся, вітверто сказавши — не в станї були оперти ся пресії проводирів і преси.» («Літературно-науковий вісник», 1905, випуск 1–3.) – Sasha Feb 27 '17 at 7:49
10

У «Словнику української мови» Бориса Грінченка маємо до сотні слів з початковим и (щоправда, разом із похідними). Сучасні словники не фіксують жодного слова з початковим и, хоча реально вони вживаються в мові (дієслово икати, вигук ич, роман В. Дрозда (1939—2003) має назву «Ирій».

У Тараса Шевченка:

"Гуси, гуси білі в ирій полетіли", "Посип индикам, гусям дай".

Примітка: я не зміг знайти посилання на твори Шевченка, де вживаються слова ирій та индикам (окрім Грінченка) - в усіх текстах вживаються сучасні варіанти ірій та індикам.

У 50-томному виданні Івана Франка у «Зів’ялому листі» читаємо:

Зелений явір, зелений явір, ще зеленіша ива, ой, між усіма дівчатоньками лиш одна мені мила.

Загадка (дзвін):

В однім селі рубають, а в другім иверні літають.

Більш детально про слова та їх використання можна подивитись на цій сторінці.

  • ива лише як верба. І в українській літературі не зустрічав иви. – Bohdan Kuts Feb 15 '17 at 16:22
  • индикам - а цей варіант у нас існує насправді. – Bohdan Kuts Feb 15 '17 at 16:24
  • @BohdanKuts, в селах можна почути ще "гиндикам", думаю, що через складність вимови "и" на початку слова. Чи є інше пояснення? – sashaeve Feb 15 '17 at 16:26
  • Посилання на «Гуси, гуси білі в ирій полетіли», там сторінка 285, внизу сторінки курсивом, це поема Шевченка «Марина», книга «Кобзарь. Повне народнє видання», Катеринослав — Кам’янець — Ляйпціґ, 1921. – Yellow Sky Feb 20 '17 at 21:38
7

Грінченко цитує цілу купу слів. Приведу декілька для прикладу, що вживалось перед багатьма приголосними, не тільки н, або р:

ива, идол, ижиця, икати, имберь, инаково, иньший (зверніть увагу на наявність м'якого знаку; Грінченко не згадує, а у Грушевського є), иржа, искра, та багато інших.

  • 1
    Хтось може пояснити, чому таке відчуття неначе це все російські слова в оригінальній формі? Мені вони українськими чомусь не сприймаються. – Bohdan Kuts Feb 15 '17 at 16:27
  • 1
    @BohdanKuts, насправді, навпаки: вимова була різною у різних землях, та ще й змінювалася з часом, а церковнослов'янський правопис відставав. – bytebuster Feb 15 '17 at 20:06
  • 4
    @BohdanKuts в українській на початку 19-го століття все ще існувало аж 4 способи записувати, умовно кажучи, "і": (від найм'якшого до найтвердішого) ї (на той час писалось Ѣ), і, и, ы. – Sassa NF Feb 16 '17 at 8:03
6

Щодо нормативності, гадаю, що ви зрозуміли, що слова на кшталт "инший", не є нормативними, не потрібно на іспитах або під час ЗНО перевіряти їх нормативнисть. Даю декілька посилань на класиків:

П. Куліш, "Чорна рада", 1857.
чорна рада


Т. Шевченко, 1867

Шевченко


Байки, дарунок малим дітям, 1864

enter image description here

Але ще раз нагадаю, що в 19 сторіччі були різні способи записувати i, и та ї.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.