3

Досить часто стикаючись з такими термінами як "правочин", "договір" та "угода", вирішив з'ясувати чи тотожні вони у своїх контекстах. Адже іноді важко зрозуміти, коли доцільно застосувати термін "правочин", коли — "договір", а коли — "угоду".

Вікіпедія пояснює, що:

Правочи́н — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. «Правочин» є терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 1920-1930-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Ст. 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин, зокрема договір, є однією з найпоширеніших підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у системі юридичних фактів. Через що інститут правочинів можна назвати одним з найважливіших у науці цивільного права. Правочин — вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини Правочин — це правомірна вольова дія. Така позиція переважає в юридичній літературі. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Своєю правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів) — вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді). Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою). Наприклад, при прийомі на роботу укладають трудовий договір між громадянами й організаціями. Одна сторона (громадянин) - бере на себе обов'язок виконувати роботу з визначеного фаху, кваліфікації або посади, виконувати внутрішній розпорядок організації тощо. Інша сторона (організація) – зобов'язується виплачувати заробітну плату й створити умови для роботи. Загальний порядок укладення договору закріплено в статтях 638..650 глави 53 «Укладення, зміна і розірвання договору», Цивільний Кодекс України. Особливості укладення господарських договорів передбачено в статтях 179..187 глави 20 «Господарські договори», Господарський Кодекс України. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договори зберігають 3 роки після закінчення терміну його дії. Контракти з іноземними партнерами слід зберігати не менше 10 років.

Угода — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми (договір). Дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні й неправомірні. Угоди — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вияв волі називається волевиявленням. Це — суть угоди. Без волевиявлення немає угоди. Іноді для укладення угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії. Наприклад, для укладення угод позики необхідні не лише взаємне волевиявлення позикодавця і позичальника, а й фактична передача майна, визначеного родовими ознаками. Угода умовна — угода, за якої один з учасників має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, сплативши другому певну премію. Ціль — обмежити втрати від коливань курсів під час термінових біржових операцій. Залежно від того, хто з учасників і як має право на зміну умов угоди, розрізняють: угоди з попередньою премією, угоди зі зворотною премією, опціон, стелаж.

І от, знайшовши на просторах Інетрнета статтю Гордеюк А. О. "Проблема співвідношення категорій «правочин» та «договір» у цивільному законодавстві України" від 2014 року, з'ясував, що фахівці таки їх розрізняють:

Отже, виходячи з усього вищенаведеного, можна зробити висновки щодо співвідношення категорій «правочин» і «договір» у цивільному законодавстві України і в юридичній літературі. По-перше, об’єднує ці правові категорії їхня належність до юридичних фактів дії; по-друге, договір є різновидом правочину як юридичний факт дії, тому правочин зіставляється з договором як загальне й конкретне, при цьому кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором; по-третє, слід мати на увазі, що договір розуміють у цивільному (а відповідно й у договірному) праві в кількох аспектах (як юридичний факт дії, як зобов’язальні правовідносини і як документ), правочин же має ще більш складну правову природу, тому що передбачає як різновиди, крім правочину-договору, інші види правочинів, що мають певні правові режими (заповіт, доручення тощо); по-четверте, поділ правочинів на односторонні та дво-, багатосторонні за критерієм наявності певної кількості сторін правочину, що беруть участь у здійсненні правочину, слід відрізняти від поділу договорів на односторонні та дво- й багатосторонні за іншим критерієм – наявності взаємних прав та обов’язків у сторін (контрагентів) договору.

Враховуючи наведений матеріал, чим ці терміни ("правочин", "договір" та "угода") все-таки відрізняються?

  • Враховуючи наведений матеріал (досить розлогий і детальний), які са́ме проблеми чи суперечності виникли у вас під час порівняння значень цих термінів? – bytebuster Apr 18 '18 at 5:50
  • Щодо "угоди" достатньо матеріалів не знайшов ) – m0rpheus Apr 18 '18 at 5:55
  • 1
    Наведені (розлогі) цитати наводять на думку, що договір — документ, угода і правочин — дії, причому П. поступово приходить на заміну до У. Більш детальної відповіді надати неможливо унаслідок too broad характеру запитання. Якщо ваше запитання, натомість, про якийсь більш конкретний аспект, то варто вказати це у запитанні. І обрізати (розлогі) цитати десь на утричі. – bytebuster Apr 18 '18 at 6:14
  • Мені здається що звернення у відповідні державні органи щодо набуття чи виходу з громадянства не є довором, але це точно правочин. – Artemix Apr 18 '18 at 7:59
  • Маю намір використовувати скрізь термін "угода" замість "договір". Наскільки це коректно? – Mykola Mykolayovich Dolynskyi Oct 8 at 17:27

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Browse other questions tagged or ask your own question.