Сугубо - русизм чи питоме слово?

Question

Сьогодні виникла у мене доволі цікава ситуація. Читала книжечку Кубіцького С.О. Технології соціально-педагогічної роботи в зарубіжних країнах. Там натрапила на таке речення:

Професія соціального працівника в Німеччині виникла на початку XX ст. як сугубо жіноча.

До сьогодні думала, що це русизм і навіть деяких людей правила. Однак все щось захотілося переконатися у правильності своїх думок. Зайшла у СУМ-11, а там пише:

СУГУ́БИЙ, а, е. Особливий, винятковий.

Проте Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) містить це слово і подає українські відповідники:

Сугубый – подві́йний, особли́вий; -бо – подві́йно, особли́во.

Виникає подвійна ситуація: СУМ подає, що це питоме слово без жодних приміток; російсько-український словник - що це російське слово і наводить відповідник особливо.

Отже, слово сугубо - русизм чи питоме?

Answer 1

У Словнику синонімів знаходимо (зверніть увагу на позначку книжн. заст.) :

НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст.

Т.Ф. Ефремова Новый словарь русского языка. Толково- словообразовательный як і СУМ-11 подає у словниковій статті:

СУГУБЫЙ сугу́бый прил. устар.

1) Значительно превосходящий что-л. обычное.

2) Особенный, исключительный (по сравнению с чем-л. обычным).

Як і український словник, так і російський подає сугубо як застаріле слово. Отже, це слово є старослов’янізмом.

У Cловнику старослов’янських слів знаходимо:

СУГУБЫЙ - двойной, удвоенный

У зв’язку з історичними умовами творення обох мов, старослов’янська мала вплив і на українську і на російську мови Іван Огієнко Історія української літературної мови. І в російській і в українській мові слово сугубо починає втрачати нормативність. Підтвердження цього знаходимо в Уроках державної мови (з газети «Хрещатик»):

СУГУБО правильніше: суто

Отже, слово сугубо не є русизмом, а старослов’янізмом, яке, в зв’язку з розвитком мови, знайшло більш нормативні відповідники і потрохи починає витіснятися з нормативної української мови.