Щоб дати відповідь на це питання варто звернутися до СУМу, де є обидва цих слова (напруга та напруження). Звідти ми розуміємо, що ці слова можуть бути синонімами, однак коли ідеться про "фізичний стан електрики, яким визначають силу струму" потрібно вживати слово "напруга". Також, можемо переглянути виноску з "Уроків державної мови":
напруження – напруга – напруженість Перших два іменники вживаються
паралельно, але в розумінні “фізичний стан електрики, яким визначають
силу струму” виступає переважно напруга. Напруженість – властивість,
стан напруженого. Ослаблення міжнародної напруженості, напруженість
уваги.
Також коли ми говоримо про термінологію цих двох слів, варто звернутися до статті В. Грещука:
Слова напруга і напруження з’явилися в українській мові в другій половині XIX ст. як рівнозначні, але в процесі співфункціонування намітилося розходження в їх семантичних структурах. Іменник напруження на відміну від спільнокореневого слова напруга розвинув переносне значення «скрутне, важке становище де-небудь, з чим-небудь»: «У роки, коли
буває великий урожай, створюється.. напруження з робочою силою і транспортом» (Хлібороб України).
Треба відзначити і термінологічне значення іменників напруга і напруження. Обидва вони вживаються на позначення величини тиску або розтягання, що виникає в твердому тілі внаслідок зовнішніх впливів (сили, температури і т. ін.): «Точний розподіл внутрішніх механічних напружень необхідний при конструюванні п’єзо-трансформаторів та інших складних пристроїв» (Знання та праця); «За Уралом дні і ночі заграв виснули підпруги, сталь засліплювала очі, сталь найвищої напруги» (М. Рудь). Але значення «фізичний стан електрики, яким визначають силу струму» властиве тільки іменнику напруга: «Усю гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги» (О. Корнійчук).