Слово лицемір має давнє словʼянське походження. Словник Фасмера пояснює його так:
Походить від прасловʼянського кореня, від якого, у тому числі, походять: старословʼянське лицемѣръ, російське лицемер, українське лицемíр, болгарське, македонське лицемер, чеське licoměřit «лицемірити», польске licemierzyć.
Із *lice
та *-měnъ
(див. мена — міняти), тобто, «той, що змінює обличчя, дволичний». Зближене з meřa, meřiti (див міра, рос. мера). Ср. лит. veidmainỹs — також.
Іншими словами, «лице» + «міняти», а от «міна» (міняти) і «міра» (міряти, вимірювати) також споріднені, але більш далекі одне від одного.