6

На Мова — ДНК Нації знайшла ось таку картинку: Барва осені, барви веселки, художні барви; олійна фарба, синя фарба, малювати фарбами

З підписом:

Барва — природний колір, забарвлення, тон, колорит, відтінок, а також характер, колорит.

Фарба — речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин.

Але в багатьох книжках зустрічала вислів „фарби веселки“. Як правильно?

4

Коротко

Правильно барви веселки, фарби тут вживати небажано.

Мовознавцї чи промовні джерела

Загалом підтримують думку згаданого панї джерела.

„Як ми говоримо“ Бориса Антоненка-Давидовича

Фарба, барва, краска

Щодо слів фарба й барва помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх: «Рожеві вуста, на яких грає стільки фарби й сонця, співчутливо питають», «Обличчя, пофарбовані полум’ям під гарячу мідь». У цих фразах слова фарба й пофарбовані ніяк не підходять, бо тут мовиться не про косметичну речовину, якою фарбують жінки губи або й обличчя, а про зорове враження, колір, що зветься українською мовою — барва: «Край неба на сході весело рум’янився, мінився радісними барвами» (В. Козаченко). Від цього слова походить відомий прикметник барвистий («Хай молодість наша свята і крилата іде по барвистій землі». — В. Сосюра), як і прислівник барвисто («Рай земний, едем барвисто-пишний». — П. Куліш).

Кольорова речовина, якою мастять чи фарбують або малюють, зветься фарбою. Розрізняють фарби за матеріалом, із якого виготовлено, та за призначенням: олійні, акварельні, рослинні, друкарські, фарбарські, а також за кольором: червона фарба (або червінка чи червоне красило), біла (або білило, біль), жовта (або жовтило, жовтка), зелена (або зелінка) тощо. Наведемо приклади: «Віконниці помальовані ясно-синьою фарбою» (І. Нечуй‑Левицький); «В цю хвилину назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби в одній руці і з великим квачем у другій» (Леся Українка); «На стіні проти стола висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами» (М. Коцюбинський).

Підручник Лесї Бутрин

Барва і фарба

Російське слово краска має конкретне значення (речовина для малювання, для забарвлювання в інший колір) (укр. фарба) і абстрактне (колір, тон, колорит, відтінок) (укр. барва). Під впливом російської мови в нашій пресі всупереч українським лексико-семантичним знаконам слову фарба часто надають абстрактного значення: «У полоні фарб і звуків; Фарби рідної природи». Нормативні українські сполучення: водяні фарби, олійні фарби, зелена (синя, чорна) фарба; у полоні барв і звуків, барви рідної природи. Напр.: «З вікна видно сад у пишних барвах золотої осені.» (газ.); «У коридорах і на сходах консерваторії йшов ремонт, пахло свіжим вапном та олійною фарбою» (В. Кучер); «Малахіт — це крихкий мінерал яскраво-зеленого кольору» (підр.).

OnlineCorrector

Барва, колір, тон, відтінок, колорит і фарба

Замініть іменник фарба, якщо його використано в абстрактному значенні, на стилістично кращий варіант: барва, колір, тон, відтінок, колорит.

− Яскраві фарби української весни.
+ Яскраві барви української весни.

− Усі фарби нічного неба.
+ Усі кольори нічного неба.

Словники

Очевидно, тут є нешанувальники мовознавцїв чи чистомовства. Для цього розглянемо словники, включно [від‑]совітських. Але навіть вони відносно чітко розмежують означення: вказують на рідкість. Схоже, та рідкість це через те, на шчо зауважили мовознавцї: помиляються часом навіть деякі письменники, неправильно вживаючи їх.

Літературне слововживання

Барва

  1. Колір, забарвлення. При землі вже ніби вечір, холодна вогкість, а там, угорі, — яка симфонія світла і барв! (Ірина Вільде); Багато голосів на світі, Як барв на поверхні земній (М. Рильський); Квітки стулювалися, тратили барву і форму (Б. Лепкий); Борис відчув, що червона барва заливає йому обличчя (Вал. Шевчук).
  2. перен. Характер, тон, колорит, манера виконання тощо. Та пісня, як море — і стогне, й рида, І барвами грає, і скелі зриває, Як чиста прозора вода (Леся Українка).
  3. зрідка. Фарба. Пох. барвистий (різноколірний: барвисті квіти, барвиста веселка, перен. барвиста мова); барвистість (барвистість лісів).

Фарба

Речовина для забарвлювання: олійна фарба, перен. малювати рожевою фарбою. У значенні барва рідковживане. Але ж де рушники гаптовані, що застилали стіни, де ліжники домашнього виробу жовтогарячої та червоної фарби? (С. Божко). Пох. фарбовий.

Словник української мови в 11 та 20 книгах

СУМ‑20 томах не має слів на ф, але значенна барва загалом збігається з совітським СУМ‑11.

Ба́рва, и, жін.

  1. Колір, забарвлення (в 2 знач.). В глибині затоки долі камʼяною стіною ревів водопад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки (Іван Франко, VI, 1951, 25); Вся вона [гора] вкрита густим-прегустим сосновим лісом, що своєю темною барвою так одрізняється од ясно-золотистого бука (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Їхні обличчя лисніли від поту, кольором зливаючись із барвою сорочок (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 113); * Образно. Заіскрилося всіма барвами народне мистецтво, вдарили ключем з гущі народної таланти (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 267).
  2. перен. Характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання. Я згадую хоч не самі слова, то барву їх (Леся Українка, III, 1952, 742);
    перев. мн. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва. Романтична піднесеність та інтенсивність художніх барв потрібні нашій поезії так само, як реалістична правдивість і конкретність зображення (Про багатство літератури, 1959, 157).
  3. рідко. Те саме, що фарба. Якби я всіми [всіма] барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом (Леся Українка, I, 1951, 258).

Фа́рба, и, жін.

  1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45); Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка, II, 1951, 247); — Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Юрій Яновський, I, 1954, 43);
    Шар такої речовини на поверхні предмета. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 236).
    Водяні фарби див. водяний; Емалеві фарби див. емалевий; Кубова фарба див. кубовий; Олійна фарба див. олійний.
  2. перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1. І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 337); Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Юрій Яновський, II, 1958, 41); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (Іван Микитенко, I, 1957, 493).
  3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.). Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Максим Рильський, III, 1956, 26); Поезія В. Маяковського — грізне і бойове знаряддя, бо поет зумів знайти фарби, художні засоби для життєвого виразу ідей соціалізму (Мистецтво, 2, 1956, 18).
  • Стаття про коректне вживання слова, а ви дозволяєте собі слово "совітських"; радянських, якщо на те пішло. – Энот Клубничный Jan 29 at 10:56

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.