TL;DR:
уклада́ння — це іменник на позначення дії, а укла́дення — на позначення події.
Морфологія
Питома морфологія української мови передбачає, що від більшості видових пар¹ дієслів можна сформувати по три віддієслівні іменники, що позначають дію, подію та наслідок.
Віддієслівний іменник на позначення дії — це, власне, процес виконання цієї дії;
—//— події позначає феномен або явище;
—//— наслідку позначає кінцевий результат або мету виконання дії.
Для наочності можна скласти таку таблицю²:
| ДІЯ |
ПОДІЯ |
НАСЛІДОК |
| узгоджувати |
узгодити |
угода, згода |
| узгоджування |
узгодження |
|
|
|
|
| ухвалювати |
ухвалити |
ухвала |
| ухвалювання |
ухвалення |
|
|
|
|
| укладати |
укладати |
уклад, укладання(?) |
| укладання |
укладення |
|
Останній приклад свідчить, що дієслово недоконаного виду укладати має однакову форму для дії і події, а віддієслівні іменники є різними (уклада́ння проти укла́дення) тому буває важко визначити, яка з цих форм відповідає формі дієслова.
Практичне вживання
Морфологія віддієслівних іменників — це одна із тем, де серед мовознавців нема консенсусу. Іноді справа доходить до прямого голосування:
«Протокол № 4 письмового голосування науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України щодо вживання віддієслівних іменників» (PDF).
Документ за попереднім посиланням також містить гарну таблицю, яку варто опублікувати у рамках цієї відповіді:
Слова, з якими треба сполучати віддієслівні іменники, утворені від інфінітива недоконаного виду, що означають дію (те, що відбувалося, відбувається чи має відбуватися):
- завжди: тривалість, засоби, способи, метод, методика, правила, технологія, процедура, функція, порядок, настанови, рекомендації, під час, в процесі
Слова, з якими треба сполучати віддієслівні іменники, утворені від інфінітива доконаного виду, що означають подію (те, що відбулося чи має відбутися):
- завжди: момент, мить, свідоцтво, посвідка, акт
- здебільшого: дата, день, місяць, рік, план, звіт
Офіційно
Офіційно, правила вживання віддієслівних іменників регулюються документом ДСТУ 3966:2009.
Установчі документи, прийняті у різних галузях господарства, також посилаються на ДСТУ 3966, як-то Про затвердження Рекомендацій щодо вживання термінів та визначень з безпеки руху поїздів
¹) Видова пара — це така пара лексично тотожних дієслів доконаного і недоконаного виду, що розрізняються між собою лише граматичною семантикою виду: робити-зробити, переписати-переписувати.
²) Серед академічної літератури є також думка, що віддієслівні іменники на позначення події утворюються від дієслова доконаного виду, а іменники дії — від дієслів недоконаного виду. Наприклад, «Україномовні терміни з процесуальними значеннями» (PDF, стор. 6). Щоправда, немає спільної думки стосовно того, чи це універсальне правило.
