5

Зустрічала як формулювання "укладення договору", зокрема, у статті 638 Цивільного кодексу України, так і "укладання договору", зокрема, тут.

Академічний тлумачний словник (1970—1980) містить наступні тотожні визначення:

УКЛАДАННЯ 1 (ВКЛАДАННЯ), я, сер. Дія за значенням укладати.

та

УКЛАДЕННЯ 1 (ВКЛАДЕННЯ), я, сер. Дія за значенням укласти.

Все ж спостерігається неоднакове вживання цих слів.

Тут же одночасно є таке:

Порядок укладання договорів

Етапи укладення договору

Яка стилістична різниця між словами "укладення" та "укладання" та чи є вона взагалі? Коли яке з них слід використовувати?

5

TL;DR:

уклада́ння — це іменник на позначення дії, а укла́дення — на позначення події.


Морфологія

Питома морфологія української мови передбачає, що від більшості видових пар¹ дієслів можна сформувати по три віддієслівні іменники, що позначають дію, подію та наслідок.

Віддієслівний іменник на позначення дії — це, власне, процес виконання цієї дії;
—//— події позначає феномен або явище;
—//— наслідку позначає кінцевий результат або мету виконання дії.

Для наочності можна скласти таку таблицю²:

ДІЯ            ПОДІЯ         НАСЛІДОК

узгоджувати    узгодити      угода, згода
узгоджування   узгодження

ухвалювати     ухвалити      ухвала
ухвалювання    ухвалення

укладати       укладати      уклад, укладання(?)
укладання      укладення

Останній приклад свідчить, що дієслово недоконаного виду укладати має однакову форму для дії і події, а віддієслівні іменники є різними (уклада́ння проти укла́дення) тому буває важко визначити, яка з цих форм відповідає формі дієслова.


Практичне вживання

Морфологія віддієслівних іменників — це одна із тем, де серед мовознавців нема консенсусу. Іноді справа доходить до прямого голосування:
«Протокол № 4 письмового голосування науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України щодо вживання віддієслівних іменників» (PDF).

Документ за попереднім посиланням також містить гарну таблицю, яку варто опублікувати у рамках цієї відповіді:

Слова, з якими треба сполучати віддієслівні іменники, утворені від інфінітива недоконаного виду, що означають дію (те, що відбувалося, відбувається чи має відбуватися):

  • завжди: тривалість, засоби, способи, метод, методика, правила, технологія, процедура, функція, порядок, настанови, рекомендації, під час, в процесі

Слова, з якими треба сполучати віддієслівні іменники, утворені від інфінітива доконаного виду, що означають подію (те, що відбулося чи має відбутися):

  • завжди: момент, мить, свідоцтво, посвідка, акт
  • здебільшого: дата, день, місяць, рік, план, звіт

Офіційно

Офіційно, правила вживання віддієслівних іменників регулюються документом ДСТУ 3966:2009.

Установчі документи, прийняті у різних галузях господарства, також посилаються на ДСТУ 3966, як-то Про затвердження Рекомендацій щодо вживання термінів та визначень з безпеки руху поїздів


¹) Видова пара — це така пара лексично тотожних дієслів доконаного і недоконаного виду, що розрізняються між собою лише граматичною семантикою виду: робити-зробити, переписати-переписувати.

²) Серед академічної літератури є також думка, що віддієслівні іменники на позначення події утворюються від дієслова доконаного виду, а іменники дії — від дієслів недоконаного виду. Наприклад, «Україномовні терміни з процесуальними значеннями» (PDF, стор. 6). Щоправда, немає спільної думки стосовно того, чи це універсальне правило.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.