2

Як зрозуміти, коли доцільно застосувати слово "країна", а коли "держава"? Адже вони так часто зустрічаються у схожих контекстах.

В Академічному тлумачному словнику (1970—1980) знайшла наступне тлумачення поняття "країна":

КРАЇ́НА, и, жін. 1. Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо.

  1. Те саме, що держава. Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (Максим Рильський, III, 1961, 81); Наша країна послідовно проводить політику мирного співіснування (Радянська Україна, 6.V 1959, 1); Соціалістичні країни;

Чи справді те саме?

ДЕРЖА́ВА, и, жін. Апарат політичної влади в суспільстві. // Країна з таким апаратом політичної влади. Будучи складовою і невід'ємною частиною Радянського Союзу, Українська РСР виросла в одну з найбільших держав Європи (Наука і життя, 12, 1957, 1); Тринадцять морів і два океани Омивають державу мою (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 64).

Поясню свої сумніви. На просторах інтернету є чимало джерел, які роз`яснюють різницю між цими поняттями, зокрема змістовний висновок міститься тут:

В той час як «держава» — це в першу чергу політичне утворення, а «країна» — культурне та соціально-економічне.

На сайті ПОРАДИМО також акцентують різницю на тому, що:

Країна – окрема географічна територія з населенням певної національності та своєрідною культурою.

Держава – автономна одиниця, існує на будь-якій території і володіє суверенітетом і власною системою управління.

Але це не словники і не енциклопедії, тому виникають сумніви щодо того, де вказана більш точна і правильна інформація.

Чи тотожні за змістом поняття "країна" та "держава"?

  • 2
    У словнику синонімів держава є серед синонімів до слова "влада", хоча з ознакою "заст." І це, доречі, пояснює вираз "у аеропорту Президента зустрічали представники іноземних держав" - ніколи "країн", тому що це представники іноземної влади, а не країни. – Artemix Mar 29 '18 at 17:26
2

Коротко кажучи, слово «держава» може позначати дві речі:

  1. Країна, яка має певні ознаки: сформований апарат влади, певний рівень суверенітету і т. ін. Не кожна країна є державою — є країни, що не мають державного суверенітету, історично були країни, що не мали чітко сформованого апарату влади і т. ін. Все ускладнюється тим, що немає ані точного переліку ознак, які має мати держава, ані узгодження щодо того, які народи/території без повних ознак державності можна було б називати хоча б країнами — але зазвичай поняття держави вужче за поняття країни.
  2. Сам апарат влади такої країни (країни, що має ознаки державності, тобто держави у першому значенні).

Країна, як каже «Словник української мови» — це територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення тощо. Оскільки це поняття доволі розмите (хто зна: що вже країна, а що — ще край) і більшість таких об'єктів у сучасному світі мають ознаки державності, то це слово в сучасному світі найчастіше використовують для держав. Однак загалом значення цього слова ширше: не лише не визнані світовою спільнотою держави можна називати країнами, а й доволі своєрідні регіони, що однак не претендують на державність.

Є ще один погляд, що, однак, не заперечує вищенаведене, а навпаки, трішки пояснює його (зокрема те, чому слово «держава» має відразу два значення: країна з апаратом влади і сам апарат влади)… Коли ми кажемо «держава», ми акцентуємо увагу на апараті влади, системі керування, політичній системі; коли ми кажемо «країна», ми акцентуємо увагу на етнічному, культурному чи навіть особливостях природи. Зокрема, ми можемо сказати «спекотні/холодні країни», а от «спекотні держави» — вже щось не те.

Ця тема «країна vs. держава», по-моєму, пов'язана з використанням прийменників «на» і «в» стосовно України. Дехто вважає, що до України в сучасній мові можна використовувати лише «в», дехто (навіть серед українців, хоча серед українців такий погляд загалом рідкість) — що вимоги використання «в» необґрунтовані і чи то вони завжди взаємозамінні, чи то завжди треба «на». Я особисто вважаю, що вибір прийменника залежить від контексту: про державу (суверенну, що має апарат влади і чітко визначену територію) ми кажемо лише «в» («в Україні вшосте відбулися вибори президента»); але можливе вживання «на» («як у нас на Україні всі лани квітучі, так у нас на Україні люди всі співучі» (з пісні), «лише у нас на Україні росте калина при долині, вода джерельна з небом синім лише у нас на Україні, лише у нас на Україні всі люди щирі і гостинні» (з іншої пісні), «як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій» (Шевченко)), коли ми кажемо про Україну, як про якесь чітко не визначену єдність: можливо, в етнічному аспекті, можливо, в історичному (коли держави ще не було), можливо без чітко визначеної території (хто зна, що саме автори мали на увазі під «Україною», можливо, за межами рідної оселі — то для них вже «не Україна»; і навряд чи Бужинська мала на увазі, що рівно до кордону люди співучі, а там відразу — ні) — тобто про країну в широкому розумінні. Але це особисто мій погляд і я нікому його не нав'язую.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.