3

Неодноразово чула слово "хідник (у значенні "ткана доріжка"). Це діалектизм? Знайшла його у "Словнику української мови":

ХІДНИ́К, а́, ч., розм. 1. Те саме, що хід 4. — Під цією церквою викопано глибокий льох, і від нього ведуть чотири хідники до кожної башти (Стар., Облога.., 1961, 67); І ще скажу: таки ж довгенько він Копав хідник, дорогу до рятунку (Рильський, Марина, 1944, 43); Вони [шкідники] підгризають коріння молодих дерев, об’їдають листя й кору, прокладають під корою хідники (Рад. Укр., 21.IX 1946, 3); // гірн. Горизонтальна або похила виробка для переміщення шахтарів. Зараз же біля сторчової шахти пробивано новий хідник (Гр., І, 1963, 367).

  1. Те саме, що хід 5. Йдуть усі троє: він, Шарлота й Мундзьо. Вже на хіднику, що провадить на веранду (Март., Тв., 1954, 300); — Геть,— заявив я категорично, вказуючи рукою на хідник.— Геть, і забудь сюди дорогу (Чаб., Катюша, 1960, 139).
  2. Піднята вище проїжджої частини пішохідна стежка з асфальту, цегли, дощок і т. ін. по боках вулиці чи площі; тротуар. Серед вулиці стояла калюжа, а там, де мали б бути хідники, росло будяччя (Крим., Вибр., 1965, 352); Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м’яких дерев’яних хідниках попід стінами білих будинків (Перв., Материн.. хліб, 1960, 26); Він схилив голову; попід ногами — вичовганий цегляний хідник, порепана міська земля (Жур., Нам тоді.., 1968, 88); // рідко. Стежка в саду, парку; алея. На другий день пігнали [погнали] нас, може, двадцять парубків, у панський сад,— бач, захотів пан в саду кручених хідників (Фр., XIII, 1954, 109).
  3. Вузький, довгий килим або товста тканина такої ж форми, що її стелять на підлогу; постілка, доріжка. Зробив [Бронко] кілька гімнастичних вправ на «турніку», на якому мама тріпала хідники (Вільде, III, 1968, 120); Червоні хідники й перські килими прикривали підлогу, викладену з різнокольорових камінних плит (Панч, III, 1956, 54); М’яким хідником наблизилась [Ганна] до стола, якийсь час постояла біля нього (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред.І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 72.

Хідник, ка, м. Дорожка, тропинка. Вх. Уг. 273. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 400.

І теж слово у "Лексиконі львівському":

хідник хідни́к 1. тротуар (ст): Хлопець не йшов на Ринок, він тільки здалеку бачив, як збирається товпа на хідниках, як гудять вівати, як зриваються з голов капелюхи (Лисяк)2. килимова або ткана доріжка (ср, ст): Найбільше не люблю у прибиранні – тріпати хідники (Авторка); На сходах постелено червоні хідники. По цих сходах сюди й туди ходили професори (Шухевич)

3

У згаданому Вами Словнику української мови 1970-1980 рр. бачимо, що є мітка “розм”:

ХІДНИ́К, а, чол., розм.

Отже, лексема використовується лише у розмовному стилі, у науковому його НЕ вживають.

У Словнику Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001. подають таку статтю:

Хідник, -ника, ч. Пр. Тротуар.

Отже, якщо і Словник Лемківської Говірки, і Лексикон Львівський подають, що це слово належить до говірки, а також і СУМ-11 подає мітку "розм", робимо висновок, що слово "хідник" - це діалектизм і може використовуватись у розмовному стилі.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for?Browse other questions tagged or ask your own question.