У навчальному посібнику Зоряна Купчинська, Володимир Пілецький Історична граматика натрапила на слово "жежеши". В ЕТИМОЛОГІЧНОМУ СЛОВНИКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ т.2 не знайшла цього слова і не можу зрозуміти, яка початкова форма цього слова. На ст. 191 знайшла слова: жегти(палити), і жежевкати(цвірінькати). Можливо, одне із цих слів є початковою формою, а ,можливо, інше. Поможіть розібратися.
1 Answer
Слово, яке викликало питання, наведено у завданні на 1 палаталізацію приголосних. Згідно з теоретичним розділом того ж підручника,
Перша палаталізація – це зміна задньоязиковитх приголосних [ґ],[к],[х] на передньоязикові ясенні [ж´],[ч´],[ш´] перед голосними переднього ряду, які в староукраїнській мові на письмі позначалися буквами и,є,ь (бѣгъ – бѣжиши, коса– чєсати, страхъ –страшьно), а також перед звуком [ä], що виник на місці колишнього носового [ȩ]: крикъ – кричати (із *krikȩti).
Відкриваємо розділ про граматичні категорії дієслова.
Основи теперішнього часу. Щоб виокремити основу теперішнього часу, потрібно від форми 2 особи однини теперішнього або простого майбутнього часу відкинути закінчення -ши (-шь). Залежно від кінцевих суфіксів основи теперішнього часу поділяються на 5 класів:
І клас – дієслова з основою на е/о: нєс-є-тє, нєс-уть < нєс-о-нть.
У Вікісловнику є стаття про етимологію слова жечь:
От праслав. *žeťi, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. жешти, жегѫ (др.-греч. κατακαίειν), русск. диал. инф. жечи́, жегчи́, укр. жгу, жечи́, жегчи́, жегти́, болг. жега́, жежа́ «жгу», сербохорв. жѐħи, жѐже̑м, др.-чешск. žéci, žehu, польск. żec, żgę, в.-луж. žec, žhu; праслав. *žegǫ из *gegǫ; с др. ступенью вокализма: изга́га.
В Етимологічному словнику в 7 томах (т.2) також є стаття щодо дієслова жегти, жегу, де наводяться ті самі основи дієслова. Нас цікавить жегѫ - перша особа однини теперішнього часу з особовим закінченням ǫ. Відкидаємо назалізований о, додаємо суфікс -е + закінчення -ши, не забувши про палаталізацію задньоязикового ґ перед голосним переднього ряду. Отримуємо жежеши.