2

Нещодавно потрапив у руки наказ "Про затвердження Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого". Але неодноразово чула, що вживати слово керуюючий неправильно. На підтвердження цього знайшла: Керівний, керівник, управитель і керуючий. То, все-таки, особливо у офіційних документах, яке слово правильно вживати?

2

Сучасний Словник української мови містить таку статтю:

КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який керує; керувальний.

– Я, світлий пане, люблю й важу обряд і мову батьків, але признаю керуючу руку (Н. Королева)

На тому ж сайті Оnline corrector, про який Ви вже згадували, пишуть, що:

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Замініть керуючий на один з варіантів: керівний; керівник, управитель.

У статті 12 поширених помилок в українській мові подають інформацію на прикладі слова "миючий":

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».

Аналогічно і керуючий: від рос. управляющий.

Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Таким чином у документах трапляються такі іменники, але все ж, я вважаю, що слід оминати іменники із суфіксами -уч-, -юч- і замінювати їх на питомі суфікси -льн-, -н-.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.