1

Помітила, що деякі пишуть "він буде вправнИМ, а деякі він буде вправнИЙ". Як правильного?? Не можу знайти віповідного правила.

1
  • Нагадую, tooltip під кнопкою «проголосувати униз» містить напис: „This question does not show any research effort; it is unclear or not useful“, що у перекладі означає «це запитання не демонструє зусиль до дослідження; воно неясне або некорисне». Сама по собі проблематика узгодження слів у словосполученні — це дуже благодатна тема, і при гідному оформленні можна було б зробити не одне, а цілих декілька «жирних» запитань, які могли б бути позитивно сприйняті спільнотою. Шкода, коли така можливість втрачається.
    – bytebuster
    Mar 22 '18 at 12:16
1

Для української літератури характерне узгодження слів «бути», «стати» тощо з іменниками/прикметниками (які розглядають як частину складеного іменного присудка або як додаток) і в називному, і в орудному відмінках:

Обоє вони були сироти, побралися й жили собі двійко (Марко Вовчок);
Будь мені лицар да вірнесенький («Українські пісні» М. Максимовича);
Не писав до Вас, бо був слабий (М. Коцюбинський);
Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний);

Вранці на палубі я був першим (М. Ірчан);
Один з останніх його рейсів був винятковим (О. Гончар);
Отаким точнісінько Іван був… (М. Стельмах);
То був волом, а то хочеш зостатися конем (М. Номис).

Історично в давньоруській мові в таких випадках уживався називний відмінок («ти єси князь» — принаймні так наразі стверджує Вікіпедія). Нині є схильність до вжитку орудного (так стверджує Антоненко-Давидович (1, 2, 3, 4); Вікіпедія за наведеним раніше посиланням стверджує, що завжди вживається орудний, але це очевидно є перебільшенням).

Борис Антоненко-Давидович у статті «Називний відмінок у складеному присудку» з «Як ми говоримо» (див. посилання вище) стверджує, що вибраний відмінок залежить від постійності ознаки:

Що ж — виходить, ніби це однаково, який поставити відмінок іменника в складеному присудку — називний чи орудний? Ні, не однаково. Якщо проаналізувати всі наведені вище приклади, то неважко помітити, що називний відмінок стоїть там, де іменник і прикметник мають незмінну властивість <…>. Зате там, де мовиться про несталу або тимчасову ознаку в іменнику й прикметнику, дають перевагу орудному відмінку <…>.

Але якихось підтверджень цьому я не знайшов, навпаки, наведені Борисом Антоненком-Давидовичем приклади радше підштовхують мене до думки про поступовий історичний перехід від називного до орудного.

С. О. Караман у «Сучасній українській літературній мові» (1, 2) просто каже про можливість називного і орудного відмінка, не надаючи переваги одному чи іншому (хіба що зазначає, що за умови відсутності дієслова-зв'язки орудний майже не вживається). Також указує на можливість знахідного відмінка з прийменником «за» («був я вам за тата»).

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.