Словник української мови містить інформацію, що:
ЛИ́ЦАР, я, ч.1. іст. Середньовічний дворянський титул в Європі, а також людина, що мала цей титул; рицар.
Отже, тут вважається, що це "близькі" синоніми або "практично" ідентичні слова.
На сайті Dictionaries24.com пише, що "лицар" і "рицар" - це і споріднені слова, і синоніми.
Цікаво і те, що знайшла інформацію на Офіційному сайті Української мови, де пише, що правильно лише "лицар", адже лексема "рицар" вважається суржиком.
Отже, як насправді є?
По-перше, зазначу, що так званий «Офіційний сайт Української мови» не є офіційним сайтом української мови. Я не знаю, чи може взагалі якась мова мати офіційний сайт (для мене це звучить як «офіційний сайт весни» чи «офіційний сайт землетрусу», адже мова — це перш за все хаотичне суспільне явище), але якщо хтось і може представляти українську мову — то це мовознавчі інститути під керівництвом Національної академії наук України (що згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VI мають право встановлювати норми української мови через правопис і словники), але ані так званий «Офіційний сайт…», ані НАНУ не декларують нічого про стосунок одного до одного.
Хоча часто так званий «Офіційний сайт Української мови» публікує доволі корисну інформацію, але в даному випадку — це просто передрук чергового «переліку суржиків» (причому без зазначення авторів чи джерела). Зазвичай такі списки (навіть при зазначенні редакційної колегії) неточні і містять слова, що хибно позначені як суржик; і кожне слово треба перевіряти окремо за надійними джерелами. Хоча такі списки певною мірою корисні, адже вони сприяють збереженню українською мовою своєї ідентичністі (невитісненню локальних слів словами з ширшим ареалом), але зовсім не все, що вони відмічають як суржик — насправді суржик.
«Лицар» і «рицар» — це перш за все два варіанти одного й того самого слова. Аналогічно до «ведмідь» і «медвідь» або «капосний» і «пакосний/пакісний». Хоча українці частіше кажуть «ведмідь», «капосний» і «лицар» («медвідь» узагалі діалектне), не треба вважати росіянізмами інші варіанти лише тому, що «у росіян схоже». Річ у тім, що початковими варіантами є саме «пакость» (праслов. «*раkоstь»), «медвідь» (праслов. «*medvědь») і «рицар» (нім. «Ritter») — тож не варто закидати у провину носіям певних діалектів те, що вони фактично зберегли оригінальну вимову точніше, ніж більшість українців. Причому, якщо щодо інших слів ситуація може бути доволі неоднозначною (якесь слово, хай воно і ближче до оригіналу, може бути майже цілком витіснене новим зміненим варіантом), то «рицар» — цілком уживана форма і має безліч траплянь у літературі.
Також я не виключаю, що значення слів «лицар» і «рицар» скоро розійдуться. У мене особисто «лицар» більше асоціюється з благородством, а «рицар» — із середньовічними вершниками. І спочатку я був думав, що це суто моя власна асоціація, але раптом побачив у новому «Словнику української мови» незначну зміну дефініцій, що може натякати саме на розходження значень: для «лицар» словник 2010-х містить всі ті самі означення, що й словник 1970-х років, але з невеличним доповненням до першого означення: «1. іст. Середньовічний дворянський титул в Європі, а також людина, що мала цей титул; рицар» — оцього «[крапка з комою] рицар» не було в словнику 1970-х, і додане воно лише до першого означення, тож можливо, що словник 2010-х прирівнюватиме слово «рицар» уже не до всіх значень слова «лицар» (як це робив словник 1970-х), а лише до першого. Але, допоки не вийшли томи словника 2010-х на літеру «Р» (із, власне, статею для «рицар»), про це ще зарано казати.
Навіть у самих мовознавців немає якоїсь одної думки. Бо, наприклад, в «Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича пише:
... краще скрізь, у всіх випадках, користуватись тільки давнім українським словом лицар, що прийшло в нашу літературу з уст народу.
А у книжці "Чи правильно ми говоримо?" (мовознавець Євгенія Чак) (інформація взята із форуму Словник.ua) пише:
Аналіз великої кількості спостережень переконує в тому, що останнім часом переважає тенденція називати рицарем представника військово-землевласницького стану в Західній Європі часів феодалізму, а в інших випадках — вживати слово лицар.
І ця ж Євгенія Чак пише:
Однак процес вироблення стилістичної норми у вживанні цих слів ще не закінчився.
Гадаю, що поки-що можна вживати як одне, так і інше слово, бо обидва вони є в СУМі.
