3

Словник української мови містить інформацію, що:

ЛИ́ЦАР, я, ч.1. іст. Середньовічний дворянський титул в Європі, а також людина, що мала цей титул; рицар.

Отже, тут вважається, що це "близькі" синоніми або "практично" ідентичні слова.

На сайті Dictionaries24.com пише, що "лицар" і "рицар" - це і споріднені слова, і синоніми.

Цікаво і те, що знайшла інформацію на Офіційному сайті Української мови, де пише, що правильно лише "лицар", адже лексема "рицар" вважається суржиком.

Отже, як насправді є?

4

По-перше, зазначу, що так званий «Офіційний сайт Української мови» не є офіційним сайтом української мови. Я не знаю, чи може взагалі якась мова мати офіційний сайт (для мене це звучить як «офіційний сайт весни» чи «офіційний сайт землетрусу», адже мова — це перш за все хаотичне суспільне явище), але якщо хтось і може представляти українську мову — то це мовознавчі інститути під керівництвом Національної академії наук України (що згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 № 5029-VI мають право встановлювати норми української мови через правопис і словники), але ані так званий «Офіційний сайт…», ані НАНУ не декларують нічого про стосунок одного до одного.

Хоча часто так званий «Офіційний сайт Української мови» публікує доволі корисну інформацію, але в даному випадку — це просто передрук чергового «переліку суржиків» (причому без зазначення авторів чи джерела). Зазвичай такі списки (навіть при зазначенні редакційної колегії) неточні і містять слова, що хибно позначені як суржик; і кожне слово треба перевіряти окремо за надійними джерелами. Хоча такі списки певною мірою корисні, адже вони сприяють збереженню українською мовою своєї ідентичністі (невитісненню локальних слів словами з ширшим ареалом), але зовсім не все, що вони відмічають як суржик — насправді суржик.

«Лицар» і «рицар» — це перш за все два варіанти одного й того самого слова. Аналогічно до «ведмідь» і «медвідь» або «капосний» і «пакосний/пакісний». Хоча українці частіше кажуть «ведмідь», «капосний» і «лицар» («медвідь» узагалі діалектне), не треба вважати росіянізмами інші варіанти лише тому, що «у росіян схоже». Річ у тім, що початковими варіантами є саме «пакость» (праслов. «*раkоstь»), «медвідь» (праслов. «*medvědь») і «рицар» (нім. «Ritter») — тож не варто закидати у провину носіям певних діалектів те, що вони фактично зберегли оригінальну вимову точніше, ніж більшість українців. Причому, якщо щодо інших слів ситуація може бути доволі неоднозначною (якесь слово, хай воно і ближче до оригіналу, може бути майже цілком витіснене новим зміненим варіантом), то «рицар» — цілком уживана форма і має безліч траплянь у літературі.

Також я не виключаю, що значення слів «лицар» і «рицар» скоро розійдуться. У мене особисто «лицар» більше асоціюється з благородством, а «рицар» — із середньовічними вершниками. І спочатку я був думав, що це суто моя власна асоціація, але раптом побачив у новому «Словнику української мови» незначну зміну дефініцій, що може натякати саме на розходження значень: для «лицар» словник 2010-х містить всі ті самі означення, що й словник 1970-х років, але з невеличним доповненням до першого означення: «1. іст. Середньовічний дворянський титул в Європі, а також людина, що мала цей титул; рицар» — оцього «[крапка з комою] рицар» не було в словнику 1970-х, і додане воно лише до першого означення, тож можливо, що словник 2010-х прирівнюватиме слово «рицар» уже не до всіх значень слова «лицар» (як це робив словник 1970-х), а лише до першого. Але, допоки не вийшли томи словника 2010-х на літеру «Р» (із, власне, статею для «рицар»), про це ще зарано казати.

3

Навіть у самих мовознавців немає якоїсь одної думки. Бо, наприклад, в «Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича пише:

... краще скрізь, у всіх випадках, користуватись тільки давнім українським словом лицар, що прийшло в нашу літературу з уст народу.

А у книжці "Чи правильно ми говоримо?" (мовознавець Євгенія Чак) (інформація взята із форуму Словник.ua) пише:

Аналіз великої кількості спостережень переконує в тому, що останнім часом переважає тенденція називати рицарем представника військово-землевласницького стану в Західній Європі часів феодалізму, а в інших випадках — вживати слово лицар.

І ця ж Євгенія Чак пише:

Однак процес вироблення стилістичної норми у вживанні цих слів ще не закінчився.

Гадаю, що поки-що можна вживати як одне, так і інше слово, бо обидва вони є в СУМі.

Your Answer

By clicking "Post Your Answer", you acknowledge that you have read our updated terms of service, privacy policy and cookie policy, and that your continued use of the website is subject to these policies.

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.