2

В Інтернеті трапляється це слово, особливо часто його використовують блогери. Наприклад,одним із таких є Дядько Максим.

На Офіційному сайті Української мови згадується лише сама професія "токар", але у темах: "Таблиця відмін і зразки відмінювання","Поділ іменників І і II відмін на групи" та "Іменник".

Під час перегляду Словника української мови, мені вискакує інформація, що "слова «токарка» не знайдено."

Якщо ж цього слова в українській мові немає, тоді звідки воно взялось на наших теренах?

3

Здається, слово «токарка» не є повністю нейтральним (інакше б словники його згадували). Можливо, воно належить до розмовної або професійної лексики (а в деяких значеннях застаріле). Але воно утворено цілком за традиціями українського словотвору — суфікс -к- часто вживаються на позначення предметів/інструментів, пов'язаних із якоюсь дією (порівняйте: дроба́рка, клеєва́рка (у 2-му значенні), те́рка (у значеннях 1–2)). Тому часто вживається, на позначення різних предметів, пов'язаних із дієсловом «точи́ти»:

  • «Етнографічний збірник», 1896, ст. 153:

    тока́рка, тока́рник — ведро;

  • Юліян Тарнович, «Лемківщина», 1941, ст. 140 (або «Матеріальна культура Лемківщини», 1972, ст. 138):

    Така деревяна токарка, прикріплена до двох дощок, обертається на рухомому дрючку й точить підложений кусок дерева малими долотами у бажану форму.

  • Олекса Горбач, «Арґо українських лірників», 1957, ст. 39:

    тока́рка, -а́рник «відро» («те, в що точать вино»?);

  • Календар «Провидіння», 1962, ст. 165:

    По прийнятті до школи учень одержує малу прецизійну токарку, якою користується аж до закінчення школи. <…> Під час навчання кожний учень виробляє власноручно чотири годинники <…>.

  • «Український самостійник», 1966, частина 4 (498), Атанас Фіґоль, стаття «Кiбернетика модерне суспiльство», ст. 22:

    В iндустрiї широко застосованi автоматичнi станки для обробки всiлякого приладдя — токарки, фризерки, вертiльницi тощо, як теж автоматичнi пристрої для втримання постiйних фiзикальних величин — температури, скорости, тиснення — т. зв. гомеостати.

  • Степан Любомирський, «Слідами заповіту. Частина 1: Поховайте та вставайте!», 1985, ст. 140:

    Він записався на металюргічний курс, щоб мати доступ до токарки і на цьому курсі треба буде йому досидіти до кінця, щоб оминути найменших підозр чуйних органів безпеки.

  • Ісаак Десяк, «Від Праги до Москви», 1986, ст. 174:

    В цій майстерні були різні машини (токарка, шепінґ, шліфярка і т. д.).

  • Євген Шевченко, «Українська народна тканина», 1990, стаття «Верстат», ст. 61:

    ВЕРСТА́Т (ВАРСТА́Т) — <…>. Різновиди В. за функцією: кросна, тканиця, <…>, токарка, <…>.

  • Микола Домашевський, «Історія Гуцульщини. Том 1», 1995, стаття «Юра Шкрібляк (1822–1884)», ст. 456:

    А коли підріс, то сам зладнав собі примітивну маленьку токарку, на якій почав точити звичайні тарілочки та куделі.

  • Йосип Кульчик, «Мир дому твоєму», 1997, ст. 83:

    Цяпка розумів, що пістоля стала для Миколки заповітною мрією, але не <…> мав сили розстатися із своїм талісманом. Миколі роздобуто тяжку «токарку», яку носив на поясі через плече.

    (Тут мається на увазі якась зброя, можливо, ніж.)

  • «Народне мистецтво», 1997, випуск 1–8, ст. 55:

    Верстак (Верстат) — <…>. За функцією В. поділяються на: кросна, тканиця, колесня, стелюга, довбальня, столець, токарка-точилка, ослін (для чистки дошок), бетельня, козли тощо.

  • Валерій Трипачук, «Четвертий Рим», 1999, ст. 269:

    Але не за столом за кресленнями і не за токаркою.

А ще іноді вживають і як назву професії для жінки:

  • Ірена Книш, «Відгуки часу», 1972, ст. 162:

    …спайщиці, зчіплювачки, лебідниці, слюсарки, машиністки, токарки, трактороскладачки, машиноконструкторки, механізаторки, будівельниці, бетонярки…

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.