3

У книзі О.Курило "Уваги до української літературної мови" маємо таке зауваження:

Дуже поширеним від недавнього словам необхідний, необхідно, необхідність надано в сучасній літературній мові такого широкого значіння, якого є відповідні російські слова — «необходимый, необходимо, необходимость». Уживають їх і там, де нема того необхідного. Кажуть необхідно зробити, — де має бути: треба зробити; замість необхідна умова краще й достотніше — невідмінна умова; кажуть — нема необхідности, де можна нема потреби чи просто не треба. Російське «необходимый» має деякими своїми відтінками ще відповідники (крім уже наведених) в українській мові, що можуть у потребі деталізувати те загальне поняття, яке сучасна мова вкладає в слово необхідний. Такі відповідники є доконечний, конечний, неминучий.

В Російсько-українських словниках до наведених слів як віповідник пропонується і прислівник необхідно. Тож у яких випадках його вживання буде доречним?

3

За позицію Курило

Я припускаю, що Олена Курило виходить з етимології і побудови слова «необхідно». Мовляв, «той, що його неможливо обійти» (чи то «без якого не можна обійтись»?). Відповідно, «необхідно» видається більш жорстким (квазі)синонімом до слова «потрібно», а не просто синонімом.

Якщо навмисне тримати в голові буквальну інтерпретацію, то особисто для мене:

  • «необхідно зробити» звучить якось дивно (і крім того не завжди відповідає суті: часто цим словосполученням позначають просто те, що було вирішено зробити, незалежно від того, чи є альтернативні шляхи можливими) — «потрібно/треба зробити» звучить зрозуміліше;
  • «нема необхідності» (окрім викривлення буквального значення слова) ще й місить непотрібний повтор «не… не…».

І «Словник української мови» в 11 томах перші значення слів подає так:

НЕОБХІ́ДНИЙ, а, е. 1. Без якого неможливо обійтися; конче потрібний. <…>

НЕОБХІ́ДНО, присудк[ове] сл[ово]. Конче потрібно… <…>

Проти позиції Курило

Але я не можу сказати, що Олена Курило на 100% права. Адже значення слів часто змінюються, зокрема іноді всупереч етимології (іноді навіть трапляється обернення значення на протилежне). І той же «Словник української мови» про слово «потрібно» продовжує далі:

…конче потрібно, є потреба

(просто «є потреба», без усіляких «доконечна»/«крайня»/«сильна» — і це в тому ж першому значенні, не після цифри «2»). А стаття слова «необхідність» не містить навіть і натяку на сильний ступінь чи непозбувність:

  1. Потреба в чому-небудь. <…>

  2. філос[офія]. Об'єктивний закономірний зв'язок між явищами матеріального світу, який випливає з самої природи речей, розкриває їх суттєві риси. <…>

| improve this answer | |

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.