9

Такі два схожі і водночас різні поняття усмішка та посмішка:

Усмішка – лагідна, м’яка, привітна. Посмішка – скептична, іронічна.

Чи можна вважати ці два поняття взаємозамінними в будь-якому випадку? Чи можемо використовувати обидва варіанти в одному реченні?

Приклад: Не вірте моїй посмішці, усмішка – це всього лише рух м’язів обличчя. Я можу встромити Вам у серце ніж, не припиняючи посміхатися."

9

На це питання лапідарно відповідає сайт Мова – ДНК нації:

enter image description here

Але більш детально можна подивитися у "Як ми говоримо" Антоненко-Давидовича:

Чи таки справді ці слова — абсолютні синоніми, чи між ними є якась значеннєва різниця? Подивімось, як користувались цими словами наша класика й народна мова: «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» (Т. Шевченко); «Я вам з того світа, любі, усміхнуся» (Т. Шевченко); «До смерті не забуду його погляду, його усмішки» (О. Стороженко); «Де той погляд молодецький, де той усміх веселий?» (Марко Вовчок); «Нічого, нічого, ні вітру буйного, ні усміху з неба, нічого не треба» (М. Вороний); «А радість уже осміхається то з одного, то з другого віконця темним червоним вогником» (С. Васильченко); «І очі сміялись, а на губах перебігав осміх» (І. Нечуй-Левицький); «А осміхнулось воно як — аж любо глянути!» (з живих уст).

У цих прикладах слова усмішка, усміхатися, усміх, осміх, осміхатися стоять там, де мовиться, що людині весело, приємно, гарно.

Наведемо тепер приклади з словом посмішка: «Ходили в поле, жали собі хліб і посміхалися злорадно» (М. Коцюбинський); «Раптом Ляля обернулася до рідних і якось криво, не по-своєму посміхнулась» (О. Гончар); «Це... посмішка з мене» (Словник Б. Грінченка).

Не важко помітити, що тут слова посмішка, посміх, посміхатися передають відтінок іронії, сарказму, кепкування чи глузування з когось. У Словнику української мови П. Білецького-Носенка слово посміх, що є синонімом до слова посмішка, перекладено тільки словами насмешка, шутка. Подібне бачимо й у Словнику мови Т. Шевченка Інституту мовознавства АН УРСР, де слово посміх стоїть у тім же значенні. Слова посмішка нема в цих двох словниках. Тим часом у Т. Шевченка та в інших письменників є похідні іменники від дієслова посміхатися: посмішище («Бо на посмішище ведуть старого дурня научати». — Т. Шевченко), посміховисько («Робила мій дім посміховиськом та метою всяких дотепів». — М. Коцюбинський).

Тобто, ці слова не є синонімами, вони використовуються у різних значеннях. "Усмішка" і похідні від неї - коли людині весело, приємно; "посмішка" і похідні від неї - коли хтось з когось глузує, до чогось скептично ставиться.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.