5

Згідно з посібником Культура мови на щодень обидва дієслова відповідають значенню "підтверджувати істинність чого-небудь", але "різняться сферами стилістичного вживання". Однак автори зазначають, що "в значенні відповідної предметної дії установився іменник докази".

Доводити — Доказувати.

Слова різняться сферами стилістичного вживання, хоч ще в XIX ст. вони вживалися без стилістичного розподібнення, пор.: Я стала змагатися, доводити, що вона помиляється (О. Кониський) та Ти знов тихо і поважно доказувала мені, що дрібниці життя мають величезну руйнуючу силу (Леся Українка). У наведених фразах дієслова мають значення «переконувати кого-небудь у чомусь». У значенні «підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами» сучасна літературна мова віддає перевагу дієслову доводити, напр.: Наука доводить, що життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо (Г. Тютюнник).

Отже, для розмовного та художнього стилів властиве паралельне вживання дієслів доводити, доказувати. Через виразний колорит розмовності, який характерний для вислову доказувати, його не приймають діловий, науковий стилі. У книжних стилях послуговуються дієсловом доводити: доводити до відома, доводити вину, концепцію, непричетність, право, правоту, теорему тощо. Характерно, що в значенні відповідної предметної дії усталився іменник докази, напр.: Нюрнберзький процес відзначався винятковою бездоганністю і силою доказів (з газ.); Один з доказів обертання Земні навколо Сонця — існування річного паралакса зір (з підр.).

Чому ж тоді відомий роман Дж.Остін перекладено, як "Доводи розуму"? Чи не є це калькою з російської мови?

1

СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE надає такі значення обох слів:

ДО́КАЗ, у, ч. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. Юзі треба було щодня, щогодини доказів приязні від Зоні (Леся Українка); Демонстрація коло воріт – найкращий доказ того, що не всім подобається мій приїзд (Я. Качура); [Томко:] Товариш Микитюк своєю втечею з тюрми дав нам доказ відваги та мужності (Мирослав Ірчан); // рідко. Донос на кого-небудь. – І ось на саму кутю, як грім з неба, – прийшли [поліцаї ] й забрали [мене]. По доказу сільського старости... (Ю. Збанацький).

  1. Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину. [Віра:] Що, коли ці папери – єдиний доказ його виновності [винуватості]... і я мушу сама рішати його долю... Жах... (І. Кочерга); Всі докази були проти Явдохи, і ніхто не мав сумніву, що тяжкий злочин – діло її рук (О. Донченко); Їх би за ґрати! Їх би до суду! Їх би до карцеру за розбій! Доказів мало??? Доказом будуть Лантухи вкрадених вір і надій (В. Симоненко).

ДО́ВІД, воду, ч. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний); Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму, судитимуть і каратимуть його!.. (Б. Грінченко); Ніякі доводи про дрібність його пориву, ніякі натяки на важливість шляху, з якого він так раптово збочив, не мали більш над ним ні найменшої сили (В. Підмогильний).

Оскільки в романі Дж.Остін йдеться не про незаперечні факти, а про міркування, що сприймаються як доказ, то вибір слова доводи є більш влучним.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.