5

У мовленні та на письмі вживаю лише слово наполягати, але нещодавно у Є.Д.Чак прочитала, що настоювати теж відповідає літературній нормі і може використовуватися у значенні слова наполягати. Чи це справді так?

2

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 203:

НАСТОЮВАТИ 1, юю, юєш, недок[онане], НАСТОЯТИ, ою, оїш, док[онаний вид], на чому, з інфін[ітивом], [і]з спол[учником] щоб. Посилено добиватися, вимагати виконання чого-небудь; наполягати.

Боюсь я того оглядання, бо як залізе він з дзеркалом в горло, то коли б ще.. не трапилася [кровотеча]; але Сергій Костянтинович сам настоює на тому огляданні (Леся Українка, V, 1956, 322);

Він чув у телефонну трубку, що дочка.. говорила з ним уже плачучи. Вона настоювала кілька разів повторити слова Захара, які стосувалися її (Іван Ле, Право.., 1957, 263);

— Оддав [парафію]. Громада настояла на своєму (Нечуй-Левицький, III, 1956, 69);

— Я настояла, щоб Василь Іванович знову ліг (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 54);

Він умів, коли вимагали обставини, настояти на своєму, сказати тверде і владне слово (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 347).

Причому варто дивитися навіть не на сам словник (звісно, жоден словник не буває бездоганним, трапляються помилки і перекручування), а на приклади вжитку в літературі. Леся Українка і Іван Нечуй-Левицький достатньо авторитетні письменники. А якщо пошукати в «Google Книгах», то можна знайти й інші цікаві імена: Іван Франко, Михайло Коцюбинський.

Висновок: так, звісно, теж відповідає літературній нормі.

Post Scriptum: Хоча є й інші погляди, наприклад, тут і тут — але оскільки вони свої погляди жодним чином не аргументують, то я вважаю за краще довіряти Лесі Українці, Нечуй-Левицькому, Франку і Коцюбинському.

| improve this answer | |
  • 2
    Гм, дивно. Моʼ, в мене якийсь інший Інтернет, але ґуґління по фразі "але Сергій Костянтинович сам настоює" дає 6 результатів, включно з СУМнозвісним СУМом. Я наполягаю, що «настоюють» на апельсинових скоринках. А на думці наполягають. Чи може таке бути, щоб СУМ посилався на твір Л.У., якого не існує? І взагалі, вважаю, що нам як спільноті варто переглянути наше ставлення до СУМу. Авжеж, добре мати під рукою словник з пошуком, але щось тут не те. :-( – bytebuster Mar 3 '18 at 22:52
  • 2
    UPD. Перепрошую, запитання знято (слава Bing). Наґуґлилося тут, стор. 204-205. У тому ж листі Леся Українка: (1) звертається до батьків «Любі моі мама і папа», загубивши кличний відмінок; (2) «мені часом аж досадно» (а не «прикро»); (3) «настільки поправитись, щоб їхати» (а не «одужати»); (4) «він завжди просить іменно мене» (це взагалі мене вбило наповал — це ж не лист Вєрки Сердючки, врешті-решт) і ще з десяток менш значних… ем… неоднозначних конструкцій. Тепер маю питання до Лесі Українки, але не до вашої відповіді. :-) – bytebuster Mar 3 '18 at 22:59
  • «Чи може таке бути, щоб СУМ посилався на твір <…>, якого не існує?» — теоретично так, але практично ймовірніше, що просто якийсь твір не викладено в інтернет. Досадно, поправлятися — не намагайтесь позбавити українську мову її лексичного багатства. Так, Леся Українка може помилятися (щоденники вона, здається, писала німецькою (чи то Марко Вовчок?) — і десь жалілася, якщо я не сплутав, що майже почала забувати мову (чи то Шевченко?)) — але ж вона не єдина. – Sasha Mar 3 '18 at 23:08
  • 2
    Не єдина. Але тут одне з двох: або ми вважаємо письменницю взірцем і тримаємо високу планку вимог до неї, або декляруємо, що кожен має право писати äк öму зручно, але тоді це не взірець. :-) І — так, щоразу переконуюся стосовно того, що джерела треба перевіряти, навіть Лесю Українку. – bytebuster Mar 3 '18 at 23:22
  • Про що ӓ і кажу. Дивувавсӓ, коли деӓкі особи брали за основу поетичні твори і вказували, що са́ме так треʼ писати (наьголовніша проблема післӓ цӧго: вжив в·у). Моӓ основа: коли ё лӧґіка подібного використов_ува_ннӓ (ось чому ӓ незадоволениь до безлоґічного ставлненнӓ до наростка ‑ува‑ і так далі). – stegetsj Mar 4 '18 at 14:00
2

Більшість словників стверджують, що настоювати і наполягати синоніми в значенні добиватись свого. Також обидва слова присутні в цьому значенні в літературній мові. Все ж, на мою думку, наявність омонімів як і повних синонімів ускладнює використання мови, тому я раджу використовувати настоювати коли йдеться про приготування настоянок, а наполягати коли йдеться про намагання досягти свого.

Цікаво, що пані Євгенія Чак у своїй праці 1969 каже:

Проте з погляду сучасної норми певна перевага відчувається у слова наполягати. Можливо, це пояснюється тим, що в слова настоювати є омонім (порівн. настоювати в значенні «приготувати настій чогось на чомусь»).

А ось як на ці два слова реагує Online Corrector:

enter image description here

| improve this answer | |

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.