3

Моя наукова керівниця завжди говорить "покликАння". Я розумію, що вона має на увазі, але чи це коректно?

Знайшла лише "поклИкання", але не "покликАння".

Посилання (англ. reference), також поклик — посилання у паперових і електронних документах — уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Іноді те саме, що виноска[1]. Останнім часом паралельно почали вживати термін — покликання.

ПОКЛИ́КАННЯ, я, сер.

  1. Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії. Писала Галя й зять до «коханих родичів», що Славко не поробив ніяких іспитів,.. що він не думає братися за науку, бо не має до того покликання (Лесь Мартович, Тв., 1954, 424); Після перших драматичних спроб Панас Мирний звертається до прози, де знаходить своє справжнє покликання (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 631); Покликання до складання пісень у Шевченка було настільки великим, що народнопісенні образи, мотиви, які завжди роїлися в його голові, часто виливались у формі імпровізації (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 38).

  2. Призначення. Велике покликання матері народити людину, але найвеличніше — народити й виховати не вовка, а друга, не хижака, а брата (Олександр Довженко, I, 1958, 335); Розуміла [Л. Українка] покликання своє: поезією-зброєю служити боротьбі за соціальне і національне визволення народу (Максим Рильський, III, 1956, 281). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 30.

  • 1
    Коли про іменкову ланку, то є таке запитання – stegetsj Mar 1 '18 at 13:23
  • перепрошую, а що таке іменкова ланка? – Orti Mar 1 '18 at 13:33
  • 1
    Говіркове Site Link – stegetsj Mar 1 '18 at 13:41
  • 1
    конкретизувала питаня – Orti Mar 1 '18 at 13:47
  • @Orti, перепрошую, але все ж не розумію суті вашого запитання: воно про різницю між словами покликання та посилання, чи про те, яким словом позначити дію, коли ви цитуєте чиюсь працю у тексті курсової, чи про спосіб цитування (взаказти Автора/ів та назву, навести веб-адресу, назву книги, тощо)? – s0nata Apr 15 '18 at 16:25
1

Я не можу дати однозначної відповіді.

Поси́лання походить від дієслова посила́тися; фрагмент відповідної статті зі «Словника української мови в 11 томах»:

ПОСИЛА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок[онане], ПОСЛА́ТИСЯ, пошлюся, пошлешся, доконане.

  1. Вказувати на кого-небудь як на свідка або авторитетну особу, називати щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій і т. ін. <…>
    // Для обґрунтування своїх дій або вчинків називати причину, що їх викликала. <…>
    // Повідомляти що-небудь (факти, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки. <…>
    // На доказ правомірності своїх міркувань наводити або згадувати відповідні висловлювання видатних теоретиків, учених, письменників і т. ін. <…>

  2. <…>

Поклика́ння походить від дієслова поклика́тися; фрагмент відповідної статті зі «Словника української мови в 11 томах»:

ПОКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок[онане], ПОКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док[онане]. Вказувати на кого-, що-небудь для підтвердження або виправдання чогось; наводити що-небудь як доказ; посилатися. <…>

Посила́ння проти поклика́ння:

  • Посила́ння наразі, наскільки я можу судити, вживається частіше.

  • І посила́ння, і поклика́ння присутні в словниках. Хоча поклика́ння відсутнє в деяких зі словників, де наявне посила́ння (наприклад, «Словник української мови» в 11 томах і «Словники України on-line» містять лише покли́кання в іншому значенні, але не поклика́ння), але воно теж міститься в словниках під егідою НАНУ з потрібним значенням:

    • «Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови (фізика та споріднені науки)» О. Кочерги і Є. Мейнаровича (2010) містить поклика́ння у відповідному значенні:

      citation 1. цитува́ння//‌зацитува́ння (of – когось/чогось); поклика́ння, посила́ння (of – на) 2. цита́та, зга́дка || цита́тний


      поклика́ння//‌покли́кання 1. reference (to) 2. (цитування) citation (of)

    • «Словник української мови» в 20 томах наразі ще не опублікував у вільний доступ томів на літеру п-, але вже містить покликання у потрібному значенні у визначеннях і цитатах до інших слів:

      АЛЮ́ЗІЯ, ї, ж[іночий рід], літ[ературознавство]. Стилістичний засіб, який полягає у використанні покликання на реальний загальновідомий політичний, історичний або літературний факт. <…>


      ІНКРЕМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок[онане] і док[онане], що, спец[іальне слово]. Здійснювати інкремент. Якщо виконуваний двійковий файл належить до модульного домену виконання, то необхідно інкрементувати лічильник покликань (з наук. літ.); <…>; Отримати об'єкт у комп'ютерне оперування можна, якщо надіслати йому відповідне повідомлення, що інкрементує лічильник покликань (із журн.).

  • Значення слова посила́ння не залежить від наголосу, тому, на відміну від слова поклика́ння (що його можна прочитати як покли́кання — «внутрішній потяг, здатність, схильність; призначення»), це слово не вийде прочитати неправильно у друкованому тексті — але це не є вагомим критерієм.

  • Деякі мовознавці, зокрема Тетяна Івасишина у журналі «Українська мова» № 1 від 2010 і Ганна Арсенич-Баран (завкафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. К. Д. Ушинського і голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України) у фейсбук-групі «Плекайте мову» наполягають на вживанні саме слова поклика́ння — хоча їхня аргументація мені незрозуміла. Те ж саме рекомендують деякі інші джерела на зразок OnlineCorrector — але зовсім без аргументації.

Отже, здається, обидва слова є прийнятними.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.