7

Зроблено, сказано, написано… Ці конструкції, згідно правил української мови, вживати можна. Але досвідчені філологи, редактори і коректори не рекомендують цього робити і пояснюють, що саме по собі нічого не може бути зроблено. За цією дією закріплена або людина, або підприємство, приміром, які виконують певні дії, тому треба казати „хтось“ зробив, сказав, написав

Невже застосування безособової форми на ‑но, ‑то можуть визнати помилкою?

2

Вживати безособові форми на -но, -то можна і це може бути цілком доречно. Я також знайшов інформацію, яка викликала у вас сумніви, а саме:

Дієслівні форми на -но, -то називають дію, виконану невідомою або неназваною особою (суб'єктом). Утім, у багатьох випадках у реченнях з цими формами називають і суб'єкта (виконавця) дії в орудному відмінку. Граматично такий суб'єкт у реченні виступає в ролі додатка. Наприклад, Наказ підписано директором. Суб'єкт дії в орудному відмінку; Дорогу заасфальтовано робітниками. Таким чином, у наведених прикладах названо дійову особу, хоч граматично й виражену додатком. Низка вітчизняних мовознавців, зокрема Олена Курило, вказують на неприродність подібних пасивних синтаксичних конструкцій для сучасної української літературної мови та рекомендують замість них уживати активні. Олена Курило зауважує, що ці форми граматично безпідметові, у них взагалі немає дієвої особи, вони виражають питання хтось зробив, але цей хтось неназваний, невідомий. Тому, зазначає вчений, «інструменталь дієвої особи тут зайвий і з логічних причин неможливий». Тут не може бути питання ким? Тому такі конструкції науковці рекомендують заміняти на активні з підметом, вираженим іменником у називному відмінку, присудком у формі особового дієслова і додатка у формі знахідного: Директор підписав наказ; Робітники заасфальтували дорогу.

Тобто, коли у нас в реченні вказується хто виконав дію, то краще використовувати активну синтаксичну конструкцію. Але, якщо ж особа відсутня, то можна використовувати форми на -но, -то, наприклад: "Чоловіка вбито ножем", "Вікно розбито камнем" - і також з цього прикладу видно, що називати знаряддя дії у таких реченнях ми теж можемо (джерело — стаття «Безособові форми на -но, -то» у Вікіпедії).

Крім того, врахуйте ще що (джерело — С. В. Шевчук, І. В. Клименко «Українська мова за професійним спрямуванням. Підручник» (К., «Алерта», 2011), § 3.3.5, с. 618):

Дієслівні форми на -но,-то не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ (неправильно) -Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно).

Загалом, можна зробити висновок, що:

У наукових і фахових текстах треба усувати не властиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, на активні

Однак, є випадки, коли вживання форм на -но, -то цілком можливе і не суперечить правилам української мови.

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.