Як правильно вживати прикметник "вірний"?

Question

В мережі є багато інформації стосовно даного питання, але як все-таки правильно вживати вказаний прикметник?

Зображення з сайту Мова — ДНК нації

яка відповідь є вірною?
вірно сказано
вірний друг
вірний шлях
вірна дружина

Answer 1

На захист усієї множини значень слова «вірний»

На цій сторінці користувач maksymus (засновник спільноти ua_etymology і деяких інших спільнот про українську мову) достатньо переконливо (на мою думку) доводить недоречність спроб збіднити множину значень слова «вірний».

• Вже в XI ст. (в старослов’янські пам’ятки) знаходимо вжиток слова «вѣрьнъ» у значенні «’αξιόπιστος, достовірний, правильний», а також «вѣрьно» у значенні точно.

• У XIII — XIV ст (давньокиївський період) «вѣрьныи» зустрічається у збірках у значенні «правильний, істинний», наприклад:

  рѣшенье нѣ(с) вѣрно
  вѣрно бо слово

• У 1886 бачимо такі переклади сліва «вірний» і «вірність» у «Малоруско-нїмецкому словарі» Желехівського:

  Ві́рний, a[dhectivum]. glaubig; 2) true; 3) richtig.

  <…>

  Ві́рність, -ости f[emininum (substantivum)]. Treue; 2) Richtigkeit.

Раптове зникнення значення «правильний» у слова «вірний» напочатку XX століття після дев'яти століть його існування видається малоймовірним.

P. S.: А ще деякі пуристи вважають, що в українській мові, навпаки, немає слів «правильний» і «правильно», бо в «Словарі» Грінченка їх немає, лише «вірний» (зверніть увагу на значення 2 — «истинный, дѣйствительный») — але це вже, на мою думку, інша хибна надмірність.

Офіційна позиція

При цьому я не можу не зазначити, що в «Словник української мови» в 11 томах 1970-х років, а разом з ним і «Словник української мови» в 20 томах 2010-х років подає в слові «вірний» значення 2 «те саме, що пра́вильний 1» з помітами «розм[овне]» і «рідко[вживане]». Оскільки останній словник виданий під егідою Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України, є порівняно сучасним і не суперечить іншим виданим ними словникам, то це можна вважати їхньою офіційною позицією. З якою я особисто, однак, не погоджуюсь.

Answer 2

Колись пан @Sasha вказав на ось таку ланку-обговору пана Максима, яка на штиб «проти пуризму» і де:

Просить поглянути на наступні етимолоґічні словники.

ЕС Фасмера 1, сторінки: 292—293

ве́ра,

ве́рить, укр. вíра, др.-русск., ст.-слав. вѣра πίστις (Супр., Клоц.), болг. вя́ра, сербохорв. Bjȅpa, словен. véra, чеш. víra, польск. wiara, в.-луж., н.-луж. wjera.

Родственно авест. var- "верить", varǝna- "вера", осет. urnyn "верить"; см. Мейе, Et. 169. Далее, вероятно, сюда же д.-в.-н. wâra ж. "правда, верность, милость", др.-исл. vár "обет, торжественное обещание", д.-в.-н. wâr "правдивый, верный", др.-ирл. fír "правдивый, истинный", лат. vērus "истинный, правдивый", гот. tuzwērjan "сомневаться", unwērjan "досадовать"; см. Уленбек, Aind. Wb. 293; Торп 395; Траутман, BSW 351; Педерсен, Kelt. Gr. 1, 50; Вальде 825.

ЕСУМ, том 1, сторінка 402

віра¹ «довірʼя, впевненість; релігія», вір (у виразі брати на вір «на віру»), віри́тель «кредитор», ві́рник «довірена особа; [парафіянин ВеУг]» [вірня́нка] «вірна дружина», [віру́тник] «вірник», ві́рщик, [вірʼя́н] «сват», [ві́рисний] «імовірний, вірогідний» Ж, ві́рний, [віру́тний] «дійсний, справжній», ві́рчий, ві́рити, ві́рувати, ві́рую «credo», безві́рник, безві́рʼя, дові́ра, дові́рливий, довіря́ти, достові́рний, [запові́рити] «ввірити» Ж, [зві́рість] «звірка», [зві́рки] Ж, зві́рник, звіря́ти, звіря́тися́, зневі́ра, зневі́рʼя, зневі́ритися, неві́ра, неві́рник, неві́рство, неві́рʼя, [недові́р] «недовірʼя»; недовірок» Ж, недо́вірок, недові́рʼя, недові́ркуватий, недові́рливий, пере́вірка, переві́рник, перевіря́ти, пові́рка, пові́рник, пові́рʼя, пові́рити, прові́рка, провіря́ти, сповіря́ти, спроневі́ритися, уві́ритися;

російська, білоруська, македонська ве́ра, давньоруська вѣра, польська wiara, чеська víra, совацька viera, верхньолужицько, нижньолужицька wěra, болгарська вя́ра, сербохорватська вјěра, словенська véra, старословʼянська вѣра;

прасловʼянська věra < *vēra;

споріднене з авестійська var- «вірити», varəna- «віра», осетинська urnyn «вірити», готська tuzwērjan «сумніватися», давньоісландська vár «обіцянка», давньоверхньонімецька wâra «правда, вірність, милість», середньоверхньонімецька wār «дійсний, справжній», нововерхньонімецька wahr (те саме), латинська vērus «дійсний, справжній, істинний», ірландська fir «вірний»; індоєвропейська *u̯ēr- «справжній».

Шанский ЭСРЯ 1 3, 53—54; Фасмер 1 292—293; Преобр. 1 101; Brückner 611; Machek ESJČ 690—691; БЕР 1 217—218; Стоянов 42; Skok 3 602—603; Pokorny 1165–1166.

Наголошує, що така помилка через недодавання до наступного словника словника «вірний».

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов), сторінка 62

Ве́рный

1) ві́рний, пе́вний, незра́дний, наді́йний. [Двох що-найвірні́ших слуг кли́че. Він пе́вна люди́на. Ма́ю пе́вну схо́ванку, там ніхто́ не зна́йде].

• В. слову – на сло́во ві́рний.
• Ве́рным оставаться кому – держа́тися кого́;

2) (точный, правильный) пе́вний, справедли́вий, правди́вий. [Справедли́ва ува́га. У кооперати́вній крамни́ці вага́ справедли́ва (правди́ва)].

• Указать ве́рный путь – показа́ти правди́вий шлях.
• Ве́рный оригиналу – згі́дний з перво́писом;

3) (обеспеченный) безпе́чний, безпе́чен. [Приї́деш зве́чора – вече́ронька безпе́чная. Його́ ша́нси були́ вже безпе́чні].

Зазначає, що слово за совітські часи значення «правильний» вернули до словників на шкоду иншим, з чим треба теж боротися і наводить наступне:

«Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича

Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний

Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. Не тільки в діловій мові, а й у сучасних художніх творах ми часто натрапляємо на ці слова в значенні «правильний, певний»: «Учинити напад на аеродром — це все одно, що повести на вірну загибель сотню бійців»; «Дрімлюга знайшов вірний шлях»; «Ти стоїш на вірній дорозі»; «Сама глибинами серця відчувала — вірно робить син».

А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів’я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).

Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Землі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину…» (А. Головко).

З цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».

Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто — відповідний оригіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).

І пише на кінець: сучасні словники ради не знають і знов схиляються до пуризму, дадаючи примітку розм. (зі вказівкою на словника):

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 680.

2. розм., рідко. Те саме, що правильний

1; правдивий, точний.

А шлях наш — вірний, бо це — шлях, до якого рано чи пізно неминуче прийдуть і всі інші країни (Ленін, 33, 1951, 131); — Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35).

---

По-перше, пуризм — це не щось погане.

По-друге, не згадали: існує старіший словник без згадки правильний.

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

Ві́рний, -а, -е. Вѣрный, преданный.

Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47.

2) Истинный, дѣйствительный.

3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3.

Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.

По-третє, це цілком нормально, коли найперше значення не цілком відповідає сучасному. Ба, таке і з правильний (по тому ж Фасмеру).

Особливо коли…

По-четверте, рідко буває двох цілком замінних слів (коли не враховувати нові чи явні запозичення, чого не сказати про тут), бо словам притамана «забарвленість». До слова вірний → віра; правильний → правда, право;

Тому! Бажано вживати ясні слова, коли не бажаєте плутати читача чи слухача. І цьому підкреслюють «пуристи».

Вірні слова, вірна відповідь — це коли належно, особливо коли до вподоби. Порівняйте до «ваша правда».

А правильна відповідь на, наприклад, уроках.

---

Зауваження до відповіді пана @Sasha

Було би непогано додати значення иншого слова з старого словника Желехівського, сторінка 732

Правильний f regelmäßig, gesetzmäßig, richtig.

Правильність Regelmäßigkeit, Gesetzmäßigkeit, Correctheit.

Відчувається відміність і жорсткість. Не дивно, бо подібна ріжниця існує між right та correct чи korrekt та richtig. Слова regelmäßig (константа), gesetzmäßig (правомірно, по закону) вже самі по собі жорсткі.

Коротко. Сorrect — правильно і «не обговорюється»; Right — правильно по моралі чи просто думки (коли до вподоби).

Answer 3

http://sum.in.ua/s/virnyj Є один з багатьох прикладів, вірний означає постійний в своїх поглядах відданий. Вірний своїй нареченій, бути вірним своїй державі. прикладів може бути багато.