6

В мережі є багато інформації стосовно даного питання, але як все-таки правильно вживати вказаний прикметник?

enter image description here
Зображення з сайту Мова — ДНК нації

яка відповідь є вірною?
вірно сказано
вірний друг
вірний шлях
вірна дружина

  • 1
    Чи мені здалося, чи в цьому запитанні була відмічена галочкою спочатку одна відповідь, потім друга, а потім третя? Це не заборонено — змінювати думку, але просто хочу про всяк випадок нагадати, що отака галочка призначена для відмічання найкращої відповіді у певному питанні з точки зору того, хто запитував (однієї; якщо Ви відмічаєте галочкою іншу відповідь, то з попередньої галочка автоматично злітає). Вона (галочка) — не те саме, що голосування за/проти (яке можна робити необмежено, причому не лише для власних питань). – Sasha Mar 1 '18 at 15:43
  • @Follower, так. Але я мав на увазі, що можна про-upvote-ти декілька відповідей (а за-accept-ити можна лише одну, хоча зняти той accept потім навіть простіше, ніж зняти upvote). – Sasha Mar 1 '18 at 16:48
  • обирала найповнішу відповідь, яка мене задовольнила – Orti Mar 1 '18 at 19:20
  • @Orti, зрозуміло, перепрошую. – Sasha Mar 1 '18 at 22:05
4

На захист усієї множини значень слова «вірний»

На цій сторінці користувач maksymus (засновник спільноти ua_etymology і деяких інших спільнот про українську мову) достатньо переконливо (на мою думку) доводить недоречність спроб збіднити множину значень слова «вірний».

  • Вже в XI ст. (в старослов’янські пам’ятки) знаходимо вжиток слова «вѣрьнъ» у значенні «’αξιόπιστος, достовірний, правильний», а також «вѣрьно» у значенні точно.

  • У XIII — XIV ст (давньокиївський період) «вѣрьныи» зустрічається у збірках у значенні «правильний, істинний», наприклад:

    рѣшенье нѣ(с) вѣрно
    вѣрно бо слово

  • У 1886 бачимо такі переклади сліва «вірний» і «вірність» у «Малоруско-нїмецкому словарі» Желехівського:

    Ві́рний, a[dhectivum]. glaubig; 2) true; 3) richtig.

    <…>

    Ві́рність, -ости f[emininum (substantivum)]. Treue; 2) Richtigkeit.

Раптове зникнення значення «правильний» у слова «вірний» напочатку XX століття після дев'яти століть його існування видається малоймовірним.

P. S.: А ще деякі пуристи вважають, що в українській мові, навпаки, немає слів «правильний» і «правильно», бо в «Словарі» Грінченка їх немає, лише «вірний» (зверніть увагу на значення 2 — «истинный, дѣйствительный») — але це вже, на мою думку, інша хибна надмірність.

Офіційна позиція

При цьому я не можу не зазначити, що в «Словник української мови» в 11 томах 1970-х років, а разом з ним і «Словник української мови» в 20 томах 2010-х років подає в слові «вірний» значення 2 «те саме, що пра́вильний 1» з помітами «розм[овне]» і «рідко[вживане]». Оскільки останній словник виданий під егідою Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України, є порівняно сучасним і не суперечить іншим виданим ними словникам, то це можна вважати їхньою офіційною позицією. З якою я особисто, однак, не погоджуюсь.

3

http://sum.in.ua/s/virnyj Є один з багатьох прикладів, вірний означає постійний в своїх поглядах відданий. Вірний своїй нареченій, бути вірним своїй державі. прикладів може бути багато.

3

Колись пан @Sasha вказав на ось таку ланку-обговору пана Максима, яка на штиб «проти пуризму» і де:

Просить поглянути на наступні етимолоґічні словники.

ЕС Фасмера 1, сторінки: 292—293

ве́ра,

ве́рить, укр. вíра, др.-русск., ст.-слав. вѣра πίστις (Супр., Клоц.), болг. вя́ра, сербохорв. Bjȅpa, словен. véra, чеш. víra, польск. wiara, в.-луж., н.-луж. wjera.

Родственно авест. var- "верить", varǝna- "вера", осет. urnyn "верить"; см. Мейе, Et. 169. Далее, вероятно, сюда же д.-в.-н. wâra ж. "правда, верность, милость", др.-исл. vár "обет, торжественное обещание", д.-в.-н. wâr "правдивый, верный", др.-ирл. fír "правдивый, истинный", лат. vērus "истинный, правдивый", гот. tuzwērjan "сомневаться", unwērjan "досадовать"; см. Уленбек, Aind. Wb. 293; Торп 395; Траутман, BSW 351; Педерсен, Kelt. Gr. 1, 50; Вальде 825.

ЕСУМ, том 1, сторінка 402

віра¹ «довірʼя, впевненість; релігія», вір (у виразі брати на вір «на віру»), віри́тель «кредитор», ві́рник «довірена особа; [парафіянин ВеУг]» [вірня́нка] «вірна дружина», [віру́тник] «вірник», ві́рщик, [вірʼя́н] «сват», [ві́рисний] «імовірний, вірогідний» Ж, ві́рний, [віру́тний] «дійсний, справжній», ві́рчий, ві́рити, ві́рувати, ві́рую «credo», безві́рник, безві́рʼя, дові́ра, дові́рливий, довіря́ти, достові́рний, [запові́рити] «ввірити» Ж, [зві́рість] «звірка», [зві́рки] Ж, зві́рник, звіря́ти, звіря́тися́, зневі́ра, зневі́рʼя, зневі́ритися, неві́ра, неві́рник, неві́рство, неві́рʼя, [недові́р] «недовірʼя»; недовірок» Ж, недо́вірок, недові́рʼя, недові́ркуватий, недові́рливий, пере́вірка, переві́рник, перевіря́ти, пові́рка, пові́рник, пові́рʼя, пові́рити, прові́рка, провіря́ти, сповіря́ти, спроневі́ритися, уві́ритися;

російська, білоруська, македонська ве́ра, давньоруська вѣра, польська wiara, чеська víra, совацька viera, верхньолужицько, нижньолужицька wěra, болгарська вя́ра, сербохорватська вјěра, словенська véra, старословʼянська вѣра;

прасловʼянська věra < *vēra;

споріднене з авестійська var- «вірити», varəna- «віра», осетинська urnyn «вірити», готська tuzwērjan «сумніватися», давньоісландська vár «обіцянка», давньоверхньонімецька wâra «правда, вірність, милість», середньоверхньонімецька wār «дійсний, справжній», нововерхньонімецька wahr (те саме), латинська vērus «дійсний, справжній, істинний», ірландська fir «вірний»; індоєвропейська *u̯ēr- «справжній».

Шанский ЭСРЯ 1 3, 53—54; Фасмер 1 292—293; Преобр. 1 101; Brückner 611; Machek ESJČ 690—691; БЕР 1 217—218; Стоянов 42; Skok 3 602—603; Pokorny 1165–1166.

Наголошує, що така помилка через недодавання до наступного словника словника «вірний».

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов), сторінка 62

Ве́рный

1) ві́рний, пе́вний, незра́дний, наді́йний. [Двох що-найвірні́ших слуг кли́че. Він пе́вна люди́на. Ма́ю пе́вну схо́ванку, там ніхто́ не зна́йде].

  • В. слову – на сло́во ві́рний.
  • Ве́рным оставаться кому – держа́тися кого́;

2) (точный, правильный) пе́вний, справедли́вий, правди́вий. [Справедли́ва ува́га. У кооперати́вній крамни́ці вага́ справедли́ва (правди́ва)].

  • Указать ве́рный путь – показа́ти правди́вий шлях.
  • Ве́рный оригиналу – згі́дний з перво́писом;

3) (обеспеченный) безпе́чний, безпе́чен. [Приї́деш зве́чора – вече́ронька безпе́чная. Його́ ша́нси були́ вже безпе́чні].

Зазначає, що слово за совітські часи значення «правильний» вернули до словників на шкоду иншим, з чим треба теж боротися і наводить наступне:

«Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича

Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний

Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. Не тільки в діловій мові, а й у сучасних художніх творах ми часто натрапляємо на ці слова в значенні «правильний, певний»: «Учинити напад на аеродром — це все одно, що повести на вірну загибель сотню бійців»; «Дрімлюга знайшов вірний шлях»; «Ти стоїш на вірній дорозі»; «Сама глибинами серця відчувала — вірно робить син».

А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів’я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).

Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Землі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину…» (А. Головко).

З цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».

Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто — відповідний оригіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).

І пише на кінець: сучасні словники ради не знають і знов схиляються до пуризму, дадаючи примітку розм. (зі вказівкою на словника):

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 680.

2. розм., рідко. Те саме, що правильний

1; правдивий, точний.

А шлях наш — вірний, бо це — шлях, до якого рано чи пізно неминуче прийдуть і всі інші країни (Ленін, 33, 1951, 131); — Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35).


По-перше, пуризм — це не щось погане.

По-друге, не згадали: існує старіший словник без згадки правильний.

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

Ві́рний, , . Вѣрный, преданный.

Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47.

2) Истинный, дѣйствительный.

3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3.

Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.

По-третє, це цілком нормально, коли найперше значення не цілком відповідає сучасному. Ба, таке і з правильний (по тому ж Фасмеру).

Особливо коли…

По-четверте, рідко буває двох цілком замінних слів (коли не враховувати нові чи явні запозичення, чого не сказати про тут), бо словам притамана «забарвленість». До слова вірнийвіра; правильнийправда, право;

Тому! Бажано вживати ясні слова, коли не бажаєте плутати читача чи слухача. І цьому підкреслюють «пуристи».

Вірні слова, вірна відповідь — це коли належно, особливо коли до вподоби. Порівняйте до «ваша правда».

А правильна відповідь на, наприклад, уроках.


Зауваження до відповіді пана @Sasha

Було би непогано додати значення иншого слова з старого словника Желехівського, сторінка 732

Правильний f regelmäßig, gesetzmäßig, richtig.

Правильність Regelmäßigkeit, Gesetzmäßigkeit, Correctheit.

Відчувається відміність і жорсткість. Не дивно, бо подібна ріжниця існує між right та correct чи korrekt та richtig. Слова regelmäßig (константа), gesetzmäßig (правомірно, по закону) вже самі по собі жорсткі.

Коротко. Сorrect — правильно і «не обговорюється»; Right — правильно по моралі чи просто думки (коли до вподоби).

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.