6

Занадто поширена помилка у правописі цього слова. Тож як правильно? І яким правилом українського правопису це можна пояснити?

3

Згідно з чинним — 2015 — правописом: камінчик. Тому що після н і перед ч.

§ 17. Коли Ь не пишеться

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами ‑ств(о), ‑ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, громадянський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін., бо в твірних іменниках між приголосними виступає ь: бренькіт, донька, нянька.

  • Але суперечить йому інше правило. Якщо знак м'якшення уживається у формі Н. в. іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках . Отож, якщо подумати, то в Н. в. камінь. Це означає, що за логікою правильно каміньчик. Як це пояснити? Яким, тоді, правилом користуватися? – Ірина Володченко Feb 6 '19 at 9:27
  • 3
    @ІринаВолодченко, камінчик — це не відмінкова форма від камінь. У цьому випадку навряд чи можна застосувати це правило. – Oksana Gubrenko Feb 6 '19 at 9:54
2

Підтримуючи відповідь @Анна Солнцева з посиланням на правило чинного правопису, доповню роз'ясненням професора І.П. Ющука, який, на мою думку, завжди складним правилам знаходить прості пояснення і підказки для кращого запам'ятовування.

ЮЩУК І. П. Практикум з правопису і граматики української мови.— К.: Освіта, 2012.— 270 с., (увага - посилання на файл у форматі .pdf), зокрема, § 16. Вживання м’якого знака (стор. 31-35):

М’якість приголосних перед голосними [а], [у], [e], [і], [о] позначаємо відповідно буквами я, ю, є, і, ь: [синˊа] синя, [синˊу] синю, [синˊе] синє, [синˊі] сині, [синˊого] синього.

Для позначення м’якості приголосних у кінці слова і перед наступним приголосним служить буква ь. При цьому треба мати на увазі, що м’якими в цій позиції можуть бути лише зубні приголосні (див. § 15, пп. 2, 3). Отже, й м’який знак тут можна ставити лише після семи букв д, т, з, с, ц, л, н (“де ти з’їси ці лини”).

  1. У кінці слова м’якість зубних приголосних завжди позначаємо м’яким знаком (за фонетичним принципом): молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, жаль, осторонь.

    Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м’який знак зберігається: будують — будуються, стань — станься і станьсь. піднось—підносься (але: піднісся, бо підніс).

  2. У середині слова м’якість зубних приголосних позначається м’яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба, призьба, товариський, козацький, ненька.

    Причому м’який знак у таких словах завжди зберігається:

    а) при відмінюванні: у боротьбі, у жменьці, неньці, товариські, козацькі; але: [масˊцˊі] масці, бо маска; [хатинˊцˊі] хатинці, бо хатинка;

    б) в утворених від них присвійних прикметниках: неньчин, Таньчин. Зіньчин, Прісьчин; але: Маланчин, бо Маланка.

  3. Перед постійно м’якими, пом’якшеними і шиплячими м’який знак не ставиться: [сˊв’ато] свято, [дзˊв’акнути] дзвякнути, [сˊнˊіг] сніг, велетенський (хоч велетень), кінський (хоч кінь), безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь).

    Проте як виняток м’який знак у цій позиції ставиться:

    а) після букви л; читальня, гуцульський, Гуцульщина (але: [голˊцˊі] голці, бо голка; [рибалˊцˊі] рибалці, бо рибалка);

    б) у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, а також женьшень, Маньчжурія.

  4. Після букв, що позначають губні, піднебінні і задньоротові, м’який знак не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, (багато) облич (хоч обличчя), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря); поставмо, насипмо, гіркий, ларки (хоч ларьок), чотирма (хоч чотирьох).

    Після р м’який знак ставимо лише перед о та як виняток у псевдонімі Горький (хоч вимовляємо твердо: [горкий]).

Отже, робимо висновок, що у випадку з камінчиком застосовний пункт 3 (м’який знак не ставиться, бо всередині слова й перед шиплячим ч, наводиться дуже схожий приклад із промінчиком.)

І бонусом фірмова кмітлинка від пана професора:

Та це ж просто...

Допитливий. М’який знак у кінці слова після зубних ставити просто: чуєш м’яку вимову — пиши. Важче з ним у середині слова: хоч і чуєш м’якість, а ти ще подумай, чи ставити його тут, чи ні.

Кмітливий. А я собі це спростив до формул: ньк, нсь, нш, де буквою к позначив твердий нешиплячий, буквами сьм’який, буквою шшиплячий, а буквою нбудь-який зубний. Отже, м’який знак маю право ставити лише перед твердими нешиплячими. Правда, є ще винятки та буква л, після якої м’який знак ставимо й перед м’якими, пом’якшеними та шиплячими.

  • Від скороченьа ваша відповідь лише б виграла, залиште в перемові потрібного шматка. – stegetsj Feb 6 '19 at 12:04

Your Answer

By clicking “Post Your Answer”, you agree to our terms of service, privacy policy and cookie policy

Not the answer you're looking for? Browse other questions tagged or ask your own question.